Aly

Наніс декалі. З передньою кокардою схибив - промахнувся з розташуванням центру. Думав спочатку перефарбувати самотужки, але потім відмовився від цієї ідеї. Бо так воно в очі не дуже кидається, а ось якщо перефарбую - то буде помітніше. 

Далі мав би бути власне візерінг всілякий - але я поки що відклав власне панцерник і зайнявся елементами діорами. Щоб не плодити зайві теми, про них також у цій гілці буду писати (сподіваюся, це нікого не дратуватиме). За задумом воно має бути приблизно таке, і на щастя - вписується у габарити фоторамки. Віз - набір Мастербоксу, як і корівка.

Пастушок з корівкою. Обидві фігурки від Мастербоксу, хоч і з різних наборів. Після Мініарту різниця відчутна - багато облою, пластик трішки гірший, фігурки вимагають шпаклювання.

Зробив стріху на дах сарайчику. Використана щетина від малярного пензля, який рядками наклеювався на картону основу. Потім зверху задув різними відтінками сірого і чорного, щоб відобразити стару солому. Стіни спочатку обмазав-було гіпсом, але ж тут в мене не хата, а сарайчик, тож побіленим не має бути. Тому зафарбував у колір глини. Гофрований картон від коробок ще тим хороший для таких ось сарайчиків, що імітує дерев'яну основу під глиною. 

Ну й зайнявся фігурками. Якщо з селянами все більш-менш просто, бо в наборі від Мастербоксу вони аутентичні (хоч набір присвячений Другій Світовій), то ось з вояками Дієвої Армії УНР все складніше. Первісний задум використати фігурки танкістів Першої Світової виявився не зовсім вдалим - бо офіцерів з нього можна використати, але рядових, які ремонтують і обслуговують Остіна - ні. Фігурки солдатів Російської імператорської армії від ІСМ також не підходять - бо вони там йдуть, а не стоять на місці, пози геть не підходять. Тож довелося знову займатися вівісекціїю  і франкенштеїти фігурки з набороів танкістів Першої Світової, німців Другої Світової, використовуючи окремі елементи від радянських солдатів Другої Світової і війни в Афганістані, російських і французьких солдатів Першої Світової тощо. 

Розмальовувати фігурки все ж таки буду не зараз, спочатку хочу підставку зробити. Залив-було гіпсом з ПВА, але поспішив витягнути з опалубки, а гіпс (через наявність ПВА) ще не застиг, як виявилося. Тож зробив з фінішною акріловою шпаклівкою - але ж там товстим шаром її не покладеш, тріскається. Тому поклав в два шари - і відповідно воно за вихідні не встигло висохнути. А зараз вже робота, поки що не до діорами. 

54 хвилини назад, Gavrosh сказав:

Супер! Aly,тепер залишилося знайти фігурку "важдя",всобачити його на броньовик,зробити макет вокзалу і тобі на московії ціни не буде.

На фіг-на фіг, я ото ще ціну собі на московії щоб набивав...  Там будуть фігурки Січових Стрільців і Запорізького корпусу.  А сам панцерник буде з написом "Петлюра". Тож мене скоріше на московії за це проклинати будуть.  

Збирати Остіна до купи виявилося значно складніше, ніж я очікував. Бронекорпус, який я приміряв на основу неодноразово, ід час приклеювання перекошувало, він не хотів ставати нормально на відведені місця. Довелося притискати струбцинами.

 
В процесі встановлення корпусу довелося відламати вже приклеєні дверцята і люки - бо заважали. Плюс купа дрібноти відламалася сама, через необережні рухи тощо.  Душевному спокою і швидкості роботи це геть не сприяло. І тим не менш зрештою я його дозбирав-доклеїв, включаючи відламані деталі. Башти ще не приклеєні, також не доклеєні два відвалившихся замки на капоті, плюс на кулеметах будуть ланцюжки, що тримали дульний компенсатор - але загалом поклейка закінчена. Далі - декаль і всіляке дофарбовування. Також все ж таки трішки зімітував (за допомогою мінідрелі) декілька вм'ятин від куль, тож після нанесення декалей всілякий візеринг має включати в себе відповідне малювання пошкоджень. 

Относительно проволочек - в масках такие же проволочки, о которых говорил я, которые используются для фиксации в коробке всего на свете, от детских игрушек до гаджетов, такие закруточки. Но да, они в оплетке (лично мне это даже больше нравится - при снятии оплетки проволока распрямляется, ну и оплетка не дает ей лишний раз согнуться). Дополнительно - проволока от шампанского (или другого игристого вина), которая фиксирует пробку. Для 35-го она толстовата, но в 24-м, наверное, для всякого подойдет.

По поводу языка общения - да, мені значно зручніше українською, но если собеседник просит-обращается - я могу перейти на русский язык. Просто почему-то многие подразумевают, что я обязан переходить на русский просто по умолчанию - вот такой подход мне крайне не нравится. 

Тим часом робота над Остіном виходить потроху на фінішну пряму. Але дрібничок багато, і поки робиш їх одну за одною - взагалі відчуття, що стоїш на місці. Тому тут не викладав деякий час звітів, тож сьогодні буде скопом.

Попрацював над кулеметними установками. Передивившись багато фото, вирішив фарбувати кожухи стволів Максимів не в зелений, як у піхотних кулеметів зразка 1910 року, а в чорний. Чорні кулемети стоять на бронепотягах, і, схоже, на автоброневиках, принаймні на частині з них. Можливо, для "технічних" військ кулемети фарбувалися окремо або ж це піхотні фарбувалися - не знаю, не заглиблювався. Кулемети в принципі непогано зроблені у МініАрта, але а передній стінці кожуха обов'язково треба зробити виводи паровідвідних трубок.

Помітив також чергові помилки в інструкції: переплутали місцями оглядові прилади.  

Для масок при фарбуванні приладів я використав звичайнісеньку дешеву китайську ізоляційну стрічку. Для таких ось простеньких речей вона ще підходить, але все ж таки для чогось більш значного треба купити тамієвську стрічку...

І ось так потрохи-потрохи, дрібничка за дрібничкою, дофарбовочка-задувалочка - а воно вже починає збиратися до купи... Зваживши всі за й проти - вирішив перефарбувати внутрішній простір панцерника і зробити його все ж таки білим. Так, в російській імпрераторській армії Остіни другої серії зсередині темні, а британські Остіни 4 серії білі, а 3 серія - хто його зна, яка, але чомусь мені здалося, що для панцерника УНР буде притаманий білий колір. Зрештою українці можуть хліба не мати, але хату побілять, бо то принципово - то може таке ж ставлення і до панцерника?  Коли відремонтувати двигуна не має можливості, то хоч кабіну всередині побілити... Та й зрештою воно просто красиво, і краще видно те, що всередині! 

Спека реально гальмує роботу - але потрохи колупаємо. Вирішив було нашвидкоруч зробити прожектори, які кріпилися на башти. Зазвичай  фарах відбійний шар я імітував фольгою. Але ж в даному випадку воно геть не вийшло: прожектори занадто глибокі і великі. При цьому скло прожекторів - гладке-прозоре, а не звичний розсіювач. 

Тож подивився я на результати роботи - і вирішив все переробити. Купив собі нарешті маркер МолотовХром, середину вичистив від залишків фольги і мазнув маркером. Результат вражаючий - реально ж дзеркало! Як ніби то ртуттю крапнув...

Додав імітовані з тягнутого прозорого літнику лампи всередину, і закрив склом. Одна лампа трішки кривенько стала, але вже не буду переробляти. 

Нарешті вихідні, можна попрацювати над моделлю. Щоправда спека заважає, але зранку було ще більш-менш добре. Зайнявся баштами. Склеювати половинки башти треба дуже уважно, найдрібніший перекос відразу є видним, а стику не повинно бути, бо на оригіналі тут йде цільний лист броні. Тож після склеювання довелося шпаклювати (загалом на цій моделі я дуже мало шпаклівки використовую). Потім зайнявся заклепками. Цього разу вирішив встановити клепку 0,5 - хоч вона трішки менша за потрібну, але виглядає краще, ніж перерозмірена 0,8 - якщо на корпусі воно не так в очі кидається, то на башті більш помітно. Для свердління отворів під ніжки смоляних заклепок Мастерклаб використав новопридбану ручну дрель з зажимним патроном. Свердло 0,3 тримається ідеально. Дрель виявилася не алюмінієвою, як було зазначено на сайті, а сталевою - тож трішки важче, ніж зазвичай, але пристосувався я швидко. В цілому задоволений: хоч це не Тамія, але ж і коштує втричі дешевше, а свою роботу робить. До того ж мене трішки задовбує останнім часом працювати з цангами, зажимний патрон подобається більше. 

Викладаю звіт про роботу трішки із запізненням, все ж таки необхідність переливати фото з телефона на комп - воно примушує збирати певний "пул" з декількох днів роботи, на відміну від того ж ФБ, де навпаки, кожну фоточку ставиш окремо...

Працюю з бронекорпусом. Моторний відсік, не зважаючи на те, що ніби то все крихке і ненадійне - склеївся дуже швидко і дуже міцно. 

Тож я майже відразу спробував його приміряти на раму. Що я вам скажу - все там всередині видно буде, дарма я переймався! 

Окрім іншого я хотів зробити з внутрішнього боку клепку, думав, що може бути видно. Однак в такому випадку бронекорпус не стає нормально на раму. Тож видалив заклепки. Використав для цього керамічну насадку для дрелі, куплену в манікюрному магазинчику - дуже класний інструмент для роботи з пластиком, не так підплавляє, як металеві фрези, не забивається пластиковим пилом на відміну від кам'яних фрез. 

Ну і зробив кулеметні установки. Непогано відтворено, але облой на патронах кулеметної стрічки мені прибрати не вдалося. Сподіваюся, що їх не буде видно. Якщо ж буде - краще буде замінити на фототравлення чи щось саморобне. 

Поки що спека і робота примусили взяти паузу в роботі, сподіваюся на вихідних продовжити.

Хоч робота забирає час від моделізму  потрохи працюю далі. Перейшов до роботи над бронекорпусом. Зокрема МініАрт пропонує проклепати стінки бронекорпусу відлитими на літніках заклепками. Я спробував - однак відрізати їх так, щоб було рівно - дуже складно, а приклеїти на правильне місце, та ще й правильно - не з моїми очима. Тож вирішив поставити смоляні від МайстерКлаб. Спробував ті, що в мене були, діаметром 1 мм сферичні, 0,8 мм пласті і власне МіініАртівську:

В результаті зрозумів, що краще я замовлю собі сферичні заклепки Майстерклабівські, які будуть краще підходити. Замовив різні, але не вся лінійка була. 0,5 виявилися замаленькими, тож я поставив сферичні 0,8, хоч вони і трішки завеликі. Найоптимальніше було пошукати-дочекатися 0,6, я розумію, але воно не так вже й кидається в очі все ж таки.

Всередині панцерника біля заднього посту водія в стінах якісь отвори, ніби то як для кріплення деталей. Інструкція МініАрта про ці отвори нічого не каже і клеїни до них нічого не пропонує. Виходячи з місця їх розміщення, тут могли б крипитися поручні. Тож я вирішив їх і поставити.

Склеїв бронекорпус (кабину тільки), приміряв на раму. Дарма я думав, що там нічого не буде видно - все в корпусі буде видно, якщо зробити відкритими передню стінку, бокові і задні дверцята! Тому роботі з внутрішнім простором треба також приділяти увагу.

А загалом знову і знову дивуюся, яка ж класна модель! Відтворено купу дрібничок - завдяки чому я дійсно розумію, як саме і що саме працювало в цій машині, як воно було екіпажу машини тощо. Оці барашки для фіксації бронестворок в певному положенні - воно мене неаби як вразило. І те, що в моделі воно відтворено, і те, що в оригіналі британські інженери подумали про зручність і можливості фіксації цих створок в різних положеннях. Шалена різниця з всілякою технікою СРСР в 30-х роках (та й пізніше також). Шкода, що виробник не передбачив можливості зробити лючки для стрільби з особистої зброї відкритими - це б додатково розширило можливості. 

Працюю над внутрянкою. Зробив панель приладів - не знаю, навіщо, її не буде видно геть зовсім. Але нехай буде на всяк випадок. 

Ну і доопрацював-дофарбував підлогу машини, поставив керма, поставив грушу гудка тощо. Трішечки застарив. 

Моторний відсік завершений майже повністю - залишилося тільки додати тягу для відкривання бронестворки радіатора. До речі звертаю увагу - хоч МініАрт зазначає в інструкції про два положення цієї створки, але власне важель відкривання стоїть в закритому положенні, для відкритого треба його опустити. Ну і довжина тяги до власне створки під питанням - чи її вистачить. Я просто відрізав її, щоб не зачищати сліди літника, буду робити з тягнутого літника. Всередині моторного відсіку трохи перефарбував, додав латуні, прибрав меді. В процесі загубив один з ричажків на циліндрі, але поновлювати вже не став - думаю, цього точно ніхто не помітить. В процесі роботи відвалилося ще декілька дрібничок з рами - поновлювати буду згодом, бо вони в таких місцях, що їх постійно чипляєш.

Тим часом робота продовжується. Купив собі ось таку "підставку для фарбування дрібних деталей".

Ну, для фарбування саме дрібноти воно не так щоб супер, але в якості стапеля дуже добре працює!

"Застарів" двигун і раму трішки. Але їх все одно закриють бокові броньові листи. 

Ну і зрештою зробив підлогу панцерника. Сьогодні буде сохнути, а завтра займуся дофарбовуванням і доклеюванням деталей. Думаю, трішки все ж таки перефарбую і в моторному відсіку, зроблю повітряний фільтр також латунним. 

Навіть збираючи просто з коробки - модель вимагає багато часу. Бо МініАрт дуже детально відтворює броневик. Тому доводиться робити паузи, поки сохне клей, грунтовка тощо. В ці моменти я шукаю додаткову інформацію. Але часто знаходжу не те, що шукав, але також корисне. Наприклад, трішки інформації про броневик "Отаман Петлюра" з книги Ярослава Тинченко «Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній війні 1917-1920 рр .» :

"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу"

Цікаво. Буду слідкувати. У 2016 в АТО робив БМД-2 від "Панди" - вперше робив модель цього виробника, і мене неприємно здивувала невисока якість набору при відчутній різниці в ціні порівняно зі Скіфом... При чому "Панда" ще й БМД з розпізнавальними знаками сепаратистів-окупантів примудрилася випустити (мені в АТО саме таку хлопці надіслали - така ось іронія  ) тож декалі і коробку відразу спалив у буржуйці, щоб ніхто навіть не побачив, українські розпізнавальні знаки малював сам.

Якщо уважно придивитися до фото з попереднього посту, можна побачити, що я на радіаторі спиляв передбачені виробником кріплення до рами. Зрештою це ледве не призвело до катастрофи: радіатор геть не хотів кріпитися просто встик до рами. І замість того, щоб спокійно розібрати все, зробити новий варіант кріплення і все закріпити - я знову і знову чипляв радіатор просто встик, намагаючись одночасно сумістити патрубки, при цьому намагаючись не дати радіатору зміститися з того місця, на якому він має стояти... В результаті примудрився зламати декілька деталей. Але зрештою все ж таки все зібрав, все зламане також відремонтував-повернув на свої місця. Зараз сохне, потім продовжу збирати раму: тяги від педалей і керма, передній і задній мости тощо. До речі тяги пропонуються як деталлю з літнику, так і в якості альтернативи самостійно виготовити з дроту. Думаю поки що, але варіант з дротом мені подобається більше - літникові тяги я задовбаюся приводити до рівного стану, без слідів кріплення до літнику. 

Тверезо подумавши  покопавшись в інформації по автомобілям-двигунам до Першої Світової - я вирішив радіатор так само фарбувати в мідь. Хоча насправді там скоріше латунь була, як і в патрубках системи охолодження. Щиро сподіваюся, що хоча б вихлопна труба з глушником були сталеві... Але ж не факт - на фото навіть давно використовувавшихся броневіків вихлопні труби все одно дуже світлі, тобто майже не поржавіли. 

Однак все ж таки глушник я пофарбував сталевим...