Aly

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Эта модель будет частью небольшой диорамки, посвященной ВСУ и боям в Украине. 
При создании не опирался ни на какой прототип, просто БМП-2 в бою. 
Набор дрова, не покупайте. берегите нервы. 
Лучше возьмите Трампача. 
 

Всім привіт!
Смоляна модель прототипа літака-камікадзе від чехів Кора модел. Прототип досить екзотичний, про його існування я навіть не знав поки не натрапив на протосторах Ебею на данну модель. Вирішив відразу брати бо японська екзотика в моїй коллекції просто маст хев!
Сама модель, як і її прототип дуже примітивна, два десятка грубо відлитих деталей з поганою стиковкою. Стінки фюзеляжу мали просто нереальну товщишу ,прийшлось знімати приблизно 2мм смоли бормашинкою і робити новий кокпіт (за виключенням сидіння і приборної панелі). сам фюзеляж ширше посадочного місця на крилі але вужче ніж фронтальна деталь капоту. Прийшлось зганяти все до  купи, перерізати розшивку і тд.
Фарбував Тамією, деки з набору. Як без крайнощів загадити "одноразовий" літак я таки не придумав, тому обійшовся висвітленням по граням та змивкою.
 
 

Модель дизельного высотного фоторазведчика Junkers Ju-86R-1, изображает машину из 2.(F)/123, аэродром базирования - Кастелли, остров Крит, июль-август 1942 г.
Исходник - набор от RS Models, типичный чешский SHORT-RUN, относительно неплохого качества и при некотором опыте работы с ЛНД сборка особых проблем не вызывает, да и для этой модификации других альтернатив нет. Так как прототип малоизвестный и информации по нему мало - то сборка задумывалась практически изкоробочной с минимальными исправлениями. Однако, изучение доступных фотографий выявляло всё новые и новые проблемы с точностью модели... В качестве источника информации использовались найденные на просторах интернета следующие издания и статьи, может кому-то этот список будет полезен:
Крылья Родины 2002-02, стр 18-19 Самолеты-призраки Третьего Рейха: секретные операции Люфваффе, стр 84-107 Avions номера 108 и 109 (статьи из цикла, посвященного 2.(F)/123) Aviation History 2017-01, стр 30-35 Aeroplane 2018-12, стр 36-41 Aufklarer: Luftwaffe Reconnaissance Aircraft and Units 1935-1945, стр 171, 185-186 Ju 86G-0, G-1 Betriebsanleitung Ju 86P-1, P-2 Bedienvorschrift Junkers 86 Militaria 142 Junkers Ju 86 Schiffer Junkers Ju 86 Waffen-Arsenal 163 Flug Revue 2002-05, стр 142-145 Flugzeug 1989-04, стр 14-18 Flugzeug 1990-01, стр 50-51 Flugzeug Classic 2007-08, стр 66-69 Flugzeug Classic Special 13, стр 16-23, 95 Hohenjagd- und Hohenkampfflugzeuge bis 1945, стр 28-34 HPM 2008-12, стр 16-27 Klassiker der Luftfahrt 2009-03, стр 8-14 Letectvi+Kosmonautika 1986-19, стр 27 Luftfahrt International 1978-09, стр 28-30 Luftfahrt International 1979-01, стр 28-31 Le Fana de L'Aviation 2019-05 (594), стр 68-75 Official Monogram Painting Guide to German Aircraft 1935-45, стр 126 видео на Yotube https://www.youtube.com/watch?v=EYH9Kzjp-2E Некоторые из проблемных мест модели переделать без кардинальной хирургии, увы, невозможно (например, неверная форма носовой части фюзеляжа), ну а некоторые я попытался исправить. Некоторые вообще не исправил, так как заметил слишком поздно...  Если кратко:
убрал излишне толстую заднюю кромку крыла и килей лопасти винтов сточены до адекватной толщины изменена форма передней части мотогондол сделана имитация выходного канала радиатора интеркулера на мотогондолах сделаны отверстия воздухозаборников в крыле и мотогондолах укорочены нижние части мотогондол сделаны новые радиаторы более правильной формы и размеров сделаны новые мачты антенны и перенесены на правильные места новые воздухозаборники на фюзеляже в правильных местах новые выхлопные патрубки исправленной формы в кабине исправлено неверное расположение консолей и педалей, подняты выше кресла пилота и штурмана, заменён штурвал пилота исправлено расположение и количество окон под фотокамеры, сделаны имитации камер из объективов камер от телефонов исправлена форма законцовок крыла исправлена форма хвосовой части фюзеляжа сделаны из тянутых шпажек для канапе имитации БАНО на крыле и фюзеляже исправлена форма и размеры двух окон носового остекления добавлены верхние узлы навески рулей направления исправлена форма рулей высоты изменены размеры триммеров рулей направления добавлены тяги рулей направления, их триммеров, тяги триммеров элеронов и руля высоты исправлено количество  и форма весовых балансиров на элеронах исправлено количество и размеры кронштейнов навески закрылков и элеронов исправлен угол установки вилки хвостового колеса, добавлен чехол заменены свастики на правильный размер исправлена форма щитков шасси изготовлена трубка ПВД ещё всякие мелочи... Окраска - эмали Arcus, лак Футура, смывка худохественными масляными красками, финишный матовый лак - Arcus, антенна  - нить из бантика. Не всё получилось как задумано, но всё же модель закончена, и в рекордные для меня сроки. С процессом стройки можно ознакомиться тут:









 

Артель "Кривенькі рученята" представляет нашу первую Анджелину 😎
Краткая предыстория: мессер хотели давненько сделать, сразу выбрали UM - подкупило наличие финских дек в наборе, но... Послушав-почитав более опытных коллег купил коробку от Эдика.
Итак, сам кит от Эдика, травление - Эдик, патрубки - REXx, колёса - Elf, ремни - Vmodels, гидравлика шасси - самодельная, трубка Пито - иглы 0.3 и 0.5 (одна в другой), стволы пулеметов - Master model, АНО - из Лего, тросик антенны - бантичная нить, пружин тросика антенны и фонаря навиты из проволоки от провода зарядки телефона, грунт, краски, лак - Vallejo, техничка - родная эдиковская, где взять у нас финскую - хз (правда, на следующую Анджелину мне один финн обещал подогнать), кокарды, бортовой номер, эмблема подразделения - из набора UM, пилот и механики - ICM (мютце и пилотку насколько смогли переделали, у пилота голова от фигурки, которую любезно презентовал коллега по хобби - непонятно почему ICM в наборе даёт вариант пилота только в пилотке), бочки - DAN models, трава - из цельного коврика, земля и песок - штукатурка. Почти всё красил сын, особенно у малого получилось разнообразить траву - у меня так точно не получится никогда. Очень благодарны всем, кто помогал советами в процессе сборки (по фб).
По ошибкам. Перестарались с загрязнением - согласен, "шайба" кока - тоже должен быть белый сектор, а мы покрасили по немецкой схеме, с камуфляжем тоже не оно - границы пятен ровные на этом борте были,  тросик антенны - ну не рискнули всё сделать, ещё учимся (всё же это первая наша Анджелина ☺️ ) Остальное - профессиональные Анджелиноводы скажут.
И да, жёлтых потёртостей на законцовках лопастей финских мессеров вам в ленту 🙃

Доброго дня . Бтр 152 від скіфа сама модель не високої якості , тому було додано фототравлення віл Едуарда .Пророблений інтерєр та двигун .Двері бокові з обох сторін є робочими на петлях , як і задні грузові .Дякую

Доброго дня. Вашій увазі Арт система Піон від Trumpeter 1:35 . Додано певні мінімальні елементи яких не було в набрі , проводка в салоні та гідравлічні канали біля бульдозера також маскувальна сітка на стволі системи .Дякую

Доброго дня періоду діарама 2-ї світової війни , а саме східний фронт . Наступ німецької піхоти в на урбанізованій місцевості .Конкретної привязки до реальних дій не має , виключно авторська інтерпретація .Використано набір мініатюр від Master Box т34 від ICM / сама діарама MiniArt  як і певні елементи валізи коляска тощо... + набір домашньої сантехніки для декору інтерєру в зруйнованій будівлі .Дякую за перегляд

Вашій увазі БМР 1 з КМТ 7від MiniArt. Також була виготовлення підставка , яка натякає на події Афганськоі кампанії , де ця техніка брала участь .Дякую

Всім привіт!
Модель готова та зайняла своє місце в колекції. Робота була цікавою, но зайняла близько чотирьох місяців. 
Про сам набір багато писати не буду. Це просто модель в 72 масштабі натягнута на розміри 48. Деталізація бідна, розшивка неглибока. Складається все без проблем, якщо бути уважним (а це вже не про мене). Одним словом, модель - непогана заготовка, яка потребує багатьох доопрацювань і доповнень, щоб на виході було щось більш-менш нормальне. 
Якщо вже мова зайшла за доповнення, то в роботі я використовував наступне:
ФТ від Мікродизайну для інтер’єру десантного відсіку; ФТ від Мікродизайну для екстер’єру; ЗD декаль від Квінти для кабіни пілотів; Маски на ліхтар кабіни та шасі; Смоляні шасі; Смоляний блок АСО-2В Декаль від FOXBOT 3D декаль для імітації клепки від Арма-Моделс.  Перед збіркою довелось поглибити розшивку і зточити товщину більшості лючків з фототравлення, бо навіть в цьому масштабі вони виглядали грубувато. 
Найбільше часу при роботі пішло на імітування клепок. Мені результат подобається. Хоча її видно лише, якщо роздивлятись модель впритул, виглядає реалістично та копійно, хіба може не так видовищно, як звична внутрішня клепка. 
Фарбував акрилом від Тамії. Відтінки мішав сам. Тонував олійними фарбами, але зовсім трохи. Модель вийшла досить чиста, та й на більшості фотографій реалі прототипи виглядають досить свіжими (після ремонту). Прив’язки до конкретного прототипу у моделі немає. 
На останок скажу, що з ряду причин я не прив'язував модель до конкретного прототипу. Вона швидше передає лиш загальний образ. 
Приємного перегляду. 
 

 
 
 
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Доброго дня, Друзья!
Очередное пополнение и первый француз в моей коллекции!
Новая модель от родной украинской компании "Dora Wings".  Набор произвел самое благоприятное впечатление. Аккуратная расшивка,  тонкий прозрачный фонарь, хорошая проработка мелких деталей, небольшая, но полезная плата фототравления. Собиралось всё тоже без проблем - стыкуемость хорошая! Единственное неудобство доставили маски на фонарь - на плоских поверхностях они держатся отлично, а вот к криволинейным цепляться не хотят и через время отваливаются, но это, как по мне, не столь критично )
Окраска: все акрилы от Вальехо - оттенки самомешаные.
Декаль родная из набора - отличное качество.
Прототип: борт №12 чешского пилота Карела Пошты из эскадрильи GC I/8, аэродром Шартре, май 1940 года.
Прошу прощения за качество фото - это, пока, моя больная тема ((  учусь...

Всем наидобрейшего, парни!
Фиксовский Шеклтон-двойка в противолодочном варианте альтернативы не имеет. Ближайший конкурент от Ревелл выполнен в ипостаси ДРЛО-варианта. Проработка мелочей у фикса (имхо) получилась побогаче ,чем у Ревелла. Дан очень даже неплохой интерьер с рабочими местами фюзеляжной братии, который напрочь отсутствует у конкурента. Правда, после сборки фюзеляжа всё это добро превращается в откормленного суслика... Но, то такое.
Ревелловский Шеклтон принято хвалить за наличие клёпки, которой у фикса нет. НО,НО,НО на верхних и нижних поверхностях фюзеляжа и у Ревелла клёпка отсутствует, что обусловлено технологическими причинами. То есть эти поверхности придётся клепать самостоятельно, что потребует поиска ревиттера с шагом как у стоковой клёпки. В принципе не большая проблема. Но всё же.
Членение Фиксовского Шеклтона более рационально. Фюзеляж дан традиционно двумя половинками. В тоже время у Ревелла носовая часть фюзеляжа даётся отдельной деталью. Это дань унификации с Шеклтоном-тройкой, которую Ревелл выпускает на базе своего ДРЛО-варианта.
Качество литья и стыковка деталей фиксовской модели нареканий не вызывает. Шпаклёвка не понадобилась вообще. В процессе сборки накатал клёпку (на что ушёл аж один вечер), слегка облагородил экстерьер. Исправил главную ошибку фикса. А именно, у ранней противолодочной модификации Шеклтона по правому борту имеется только четыре иллюминатора, а не шесть, как даёт фикс. Так же подкорректировал внешние воздухозаборники на фюзеляже, снабдил тормозными трубками стойки шасси и заменил носовые и башенные фузеи на самодельные. Стоковые отлиты просто удручающе по жлобски. Самостоятельно заново изготовил решётки выпускных каналов радиаторов. Кроме того традиционно отпилил элероны и позиционировал их отклонёнными. Добавил дворники на остеклении и стекатели статического электричества на плоскостях и оперении. Выпустил посадочные фары. Ну, вроде всё.
На сборку двух Шеклтонов ( Фикс и Ревелл) потратил немногим более полутора месяцев, что для меня на текущий момент является рекордом.
Желаю приятного просмотра.
С уважением. Вадим.

Привет, парни! Вдогонку к противолодочной модификации Шеклтона, выкладываю фото ДРЛО версии от Ревелла.  По сравнению с Шеклтоном от Аирфикса модель имеет более проработанный экстерьер. Я имею ввиду наличие клёпки. Но, на верхней и нижней поверхностях фюзеляжа она, естественно, отсутствует. Её нужно докатывать самостоятельно. То есть, преимущество спорное. В отличие от фикса ВСЕ поверхности управления (включая элероны) даются отдельными деталями и могут быть подвижными. Из негативных моментов отмечу отсутствие интерьера салона оператора РЛС, штурмана и радиста. Хотя эта часть отсека фюзеляжа  после сборки абсолютно не просматривается. Носовая часть фюзеляжа у ревелловской модели даётся отдельной деталью, что делает сборку более сложной по сравнению с сабжем от Аирфикс. Хотя, стыкуемость деталей у модели на высоте. Шпаклёвка не понадобилась в принципе. Так же к недостаткам набора можно отнести полное отсутствие подвесного вооружения т.е грузовой отсек в стоковом варианте абсолютно пустой. Хуже, чем у Аирфикса отлиты решётки каналов радиаторов на нижних поверхностях  мотогондол. Резюмируя могу сказать, что Шеклтоны от Ревелл и Аирфикс совершенно адекватны друг другу (всё сугубо ИМХО!),каждый имеет свои плюсы и минусы.                                                                                                                                                                    Сборка модели прошла легко, не вызвав каких бы-то ни было проблем. Из доработок- накатана клёпка на верхней и нижней поверхностях фюзеляжа, изготовлены новые решётки каналов радиаторов, доработаны воздухозаборники на фюзеляже, добавлены посадочные фары и стекатели статики на плоскостях и оперении. Самостоятельно изготовлены подвесные контейнеры для субмарин-маркеров и гидроакустических буев. Хочу поблагодарить коллег с сайта за помощь с информацией по этим девайсам. Модель испачкана акрилом на сольвенте от Мр.Колор. Дека штатная.                                                                                                                                       Желаю приятного просмотра. С уважением. Вадим.

Привет!
Наборчик от Хаси хороший, мне понравился, хотя и кое что и добавил от себя совсем немного(клёп). К сожалению, в коробке не оказалось декалей, пришлось делать трафареты кривыми ручками... К таким танцам с бубнами я совсем непривычен, но получилось так, как получилось)... Изображение пятен камо пару раз переделывалось, но остановился на том, как изобразил. Сначала была попытка изобразить пятна с чёткими границами и точно такими, какими в инструкции показала Хася. Для этого на плоттере были вырезаны маски, скопированные с инструкции. Но коллеги раскритиковали и пришлось показать некоторую размытость границ, хотя и не везде. Пытался показать голый дюраль и поюзанность ЛКП камо... Не знаю, насколько правдоподобно получилось, но если в общем, то результатом доволен процентов на 70... Однако, в очередной раз получен опыт работы и с металликами, и с интересным и непростым камо.  
Краски АК-интерактив и Тамия. Смывки ZIPMaket. Солевая техника. Акварельный карандаш "алюминий".
 

Вітаю, товариство.
Вашій увазі моя крайня модель в цьому році, постановник перешкод ЯК-28ПП від Bobcat. В роботі було багато різних труднощів і допрацювань, тема за посиланням: ЯК-28ПП. Тут тільки додам, що своєю роботою в загальному задоволений, але варто було приділити більше уваги деталям, проте на це не вистачило сили.
 
П.С: Фото перезалив
Всім гарного перегляду.
З повагою, Богдан Шклярський.

Продублирую свою работу с парными Су-17 из темы по постройке в галерею.
список  красок  в теме о постройке модели 
Спасибо  всем  участникам  форума за помощь в постройке.
за номер  50 я знаю (делал по мотивам  чтобы не было клонов. это выдуманный борт)
в общем  кто еще не посмотрел  вуаля )
 
небольшой видеообзор тут https://www.youtube.com/watch?v=ZY3mw3-6gME&t=506s
 
 
 

Усім привіт! 
Модель вже давно готова, тож час опублікувати результат. 
Особливих проблем під час збирання не було. ЛНД має свої недоліки, але нічого критичного. Найбільшим розчаруванням стали хіба замилені дрібні деталі, особливо трубки Піто та дефект відкидної частини ліхтаря кабіни. Перші я замінив на латунні від Master і довелось використовувати закритий ліхтар.
Початково я хотів зібрати український борт, який пропонує виробник в інструкції, але на етапі пошуку фотографій мені на очі потрапило одне фото борту у цьому незвичайному камуфляжі, тож я вирішив спробувати жовто-блакитну ліврею. Кажан теж фарбований, його очі не відповідають дійсності (мають буду просто ромбом) і нанесені з допомогою декалі, Тут: "я автор, я так бачу".  Декалі взяв з запасів (частково рідні, бортові номера - FoxBot, тризуб - від МіГ-29 Trumpeter, а емблеми - Декограф). На паливних баках мали б бути продубльовані бортові номера, але ті що в мене є, сильно надто великі. 
Фотографії не зовсім ті, які я хотів, але в цьому році краще точно не буде. Їздив в поле на фотосесію, поки доїхав стало надто сонячно і на більшості хороших ракурсів на моделі надто багато бліків. В цьому році перезняти її на вулиці вже не вийде, тому "маємо те, що маємо"
Приємного перегляду. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Доброго времени суток!
Моя новая работа для боксарта Soldiers of fortunes miniatures.
Масштаб - 75 мм
Роспись - акрил.
Приятного просмотра. С уважением, Константин.

Очередная машина от фирмы  AMT  в масштабе  1/25  Шевроле 1950 года . Собиралась с удовольствием . Люблю я ржавые машины. Правда два раза перекрашивал . Первый раз покрасил красками Валехо, - не понравилось, зато смылись спиртом идеально. Второй раз красил эмалями Model Master. Использовал лак Фьюче, смывки от MIG и Vallejo. Наждаком сделал резину лысой. И когда модель была завершена, оказалось. что кузов совсем не смотрится. Пришлось заполнять его Миниартовским барахлишком. И вот когда модель отснял. сбросил фотографии на компьютер. увидел что не снял маски с задних боковых окон. Мені дуже соромно
 




 
 

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

Приветствую!!! Лето прошло, работы было много. После отдыха пора и любимым хобби заняться🙂.  Мой новый проект - бюст от ASR Sculpture (Сергей Алехно)
Масштаб - 1/9. Роспись, как всегда акрил.
С уважением, Константин.
 
 
 

Добрый день. МиГ-25рбт. Модель ICM 1/72, , также использовал травло Metallic Details (воздухозаборники и екстерьер), сопла Reskit, колеса Elf, кресло NeOmega. Деколь-сборная солянка, бортовой номер "09" напечатан на бумаге в полиграфии, так как хотел делать именно этот борт.
Из доработок: изготовлен отсек фотоаппаратуры, системы "Пеленг", заново сделаны антенны СПО на ВЗ, ниши шасси с тягами к створкам и стойкам. Также производитель очень условно даёт нижнюю часть фюзеляжа, где на самолёте размещены куча патрубков, узлов подвески пилонов итд, которые были изготовлены по фото. Из негатива: не смог совладать с масками на фонарь (DANmodels)-после их снятия на фонаре остался слой клея, так что покрашенный фонарь пришлось заново полировать и оживлять что добавило седины). Также не нашел способа имитации гермитизирующего шланга, который проходит под откидной частью фонаря. Потому оставил как есть.
В целом модель очень понравилась.
В дальнейшем планирую установить самолёт на аэродромные плиты ICM и в стеклянный бокс. Вот в этом вопросе прошу содействия уважаемого сообщества. Кто может изготовить стеклянный бокс размером 25*34?
Нахожусь в городе-герое Киев.
Прошу в личку

Приветствую! Я тут модельку строил офф-лайн... и построил.))) Первая за два года законченная самолетина...
Без пары моментов, изкоробочная сборка. Цвета подбирал из палитры Ганзы и АК на свой вкус. Немного ободрал. немного запачкал...
Приятного просмотра!

Друзья, коллеги, после семи месяцев надеюсь что плодотворной работы один из самых моих долгих проектов завершен.
Стройку освещал на сайте со всеми подробностями.
 
Делюсь финальными фото.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Мул, котрий мені піддався з другого разу. Перший раз - в далекому 2010 я його не поборов. Ажурна конструкція гусеничного приводу і моя, тоді недосвіченість зіграли злий жарт - тому я зробив колісний варіант (набір це дозволяє). Секрет полягає в акуратному нагріванні резинових гусениць. Самі гусениці потрібно склеїти, а потім акуратно нагріти (можна феном) - вони розтягнуться. Якщо не гріти - натягнути не вийде. Ще одна рекомендація - дуже точно позиціонуйте самі колісні пари, щоби рівні були, і вже зібрані з осями - тоді гусениця не буде криво стояти. Тент паперовий, із одноразової салфетки, змоченої розведеним ПВА. Вирішив пофарбувати в сірий, з нанесенням світловідбивних смуг. Прив'язки до підрозділу немає.

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики.