Jump to content

  • Gallery

    Show all categories
    Zlodey

    J2F-5 "Duck" (Merrit, 1/48)

    By Zlodey, in 1/48,

    Представляю вашему вниманию модель американского морского разведчика J2F-5 "Duck" от малоизвестной компании Merrit (но мне кажется дочка Трампетира)
    красил красками от Ганзы, расчалки из мононити, набор травления от Эдуарда.
    в(выбрал неудачный свет поэтому фотки  такие разные)
    не судите  строго. я старался

























    AndreyK
    Ще одна старіша модель. Закінчив її рік тому, у травні 2021, але все якось не було нагоди та натхнення відзняти її для галереї. Один з мої довгобудів, розпочатий ще у січні 2011.
    Тісна співпраця Люфтваффе з наземними військами для їх безпосередньої підтримки та надзвичайна точність ударів пікіруючих бомбардувальників - один з ключових елементів, що зумовили успіх Бліцкрігу на початку Другої Світової. Однак в кінці війни результативність бомбових ударів Люфтваффе стала незадовільною - старі пікіруючі бомбардувальники, такі як Ju-87, що мали шалений успіх на початку війни, вже не могли безперешкодно прориватися через потужну ППО наземних військ та велику перевагу союзної авіації у повітрі. Єдині літаки, яки ще могли відносно безпечно діяти завдяки своїй великій швидкості - це реактивні бомбардувальники Me-262 та Ar-234. Однак точність бомбометання на такій швидкості не йшла ні в яке порівняння з ювелірної точністю пікірувальників. У 1944 році фірма Henschel запропонувала свій проект Hs 132 - реактивного пікірувальника, який мав виправити цей недолік. Він задумувався як простий у виготовленні та дешевий (із широким використанням деревини) масовий ударний літак, а для зменшення впливу величезних перевантажень на пілота (до 10 g) на виході з піке на високій швидкості (в яке він мав входити без аеродинамічних гальм)  - було запропоновано розмістити його у лежачому положенні, додатково це зменшувало мідель фюзеляжу, й відповідно менше аеродинамічний опір та менша мішень для зенітників. Попередні досліди на експериментальних літаках показали, що в такому положенні пілот здатен витримати перевантаження у кілька разів вищі, ніж зазвичай. Було розпочато будівництво кількох передсерійних літаків та підготовлено оснащення для початку серійного виробництва, однак кінець війни поклав край цим планам. Один з передсерійних екземплярів у недобудованому стані (без дерев'яних частин, які виготовлялися субконтрактними виробництвами в іншому місці) було захоплено військами СРСР та вивезено для дослідження до ЦАГІ у Москву.
    Модель зображує літак з 1./ SG77 у вересні 1945 - якби війна тривала трохи довше та встигли випустити першу серійну модифікацію Hs 132А з двигуном BMW 003E.
    Основа моделі - вакуха від Prop&Jet випуску 2002 року, досить рідкісна (було виготовлено біля 50 шт). Не зважаючи на гарну якість - як й будь яка вакуха цей набір передбачав виготовлення багатьох деталей самостійно. З набору крім вакуформованих деталей фюзеляжу, крила та стабілізатору використав ще стійки з білого метал та бортові коди з декалей. Крім цього використані смоляні відливки коліс та деталей двигуна (виробництва мого друга), смоляна бомба SC 500 від CMK та приціл Revi 16B від Quickboost, плюс багато саморобних частин. Так як в моєму наборі були пошкоджені прозорі деталі - довелося виготовити негативну матрицю для вакуформування й виготовити новий ліхтар з пластику PET-G 0,7 мм. Використано емалеві та акрилові фарби Arcus.
    Більш детально - у процесі роботи на форумі:







    AndreyK
    Нещодавно прибирав пил з моделей у шафі, вирішив перефотографувати деякі старі моделі у нормальній якості. Виставлю для різноманітності ті, яких ще не було на Килимках.
    Цю модель закінчив 14 років тому - у травні 2008. Одна з перших моїх робіт після повернення до моделізму, не рахуючи численні літаки, забрані у дитинстві. Зараз би зробив все зовсім інакше, багато що в ній не подобається, але ця вже лишатиметься як є. Можливо комусь буде цікаво, адже ця модель не дуже часто зустрічається в галереях...
    Вироби Blohm & Voss, безперечно, можуть претендувати на звання найбільш незвичних літаків періоду Другої Світової - мова йде про асиметричний BV 141. Й хоча він так й не став масовим, але досвід, отриманий при його розробці був в подальшому використаний у наступних проектах. Одним з таких став P.237 - асиметричний пікі́руючий бомбардувальник. Однак Міністерство авіації, як і у випадку з BV 141, негативно поставилося до настільки нестандартної конструкції, до того ж, ситуація на фронтах до того часу змінилася настільки, що необхідності у класичних пікірувальниках вже не було - ставку вирішили зробити на швидкість реактивних ударних літаків. Однак ранні реактивні двигуни через свою недосконалість мали численні недоліки, й щоб компенсувати їх, конструктори Blohm & Voss вирішили перепроектувати P.237 з використанням двох двигунів - реактивний Jumo 004 або BMW 003 плюс звичний поршневий BMW 801. Цей проект розвитку відокремився під маркуванням P.194, пророблялося кілька варіантів з різним розташуванням реактивного двигуна та різним озброєнням. Та як і з практично усіма "паперовими" проектами  німців - до реалізації у металі справа не дійшла, війна закінчилася раніше. Збереглося кілька ескізів різних варіантів літака, один з найбільш детальних - на BV P.194.02-01 (можна ознайомитися з ним на сайті Luft`46). На його основі, напевно, й зроблено модель (через що в ній є певні помилки).
    Сам пластик від Revell випуску 1997 року, типовий представник цілої серії моделей Luftwaffe цього виробника в період 90-х - непогана деталізація та гарне лиття, завдяки якому моделі збираються практично без шпаклівки, правда сліди від штовхачів розташовані в незручних місцях. Єдине "але" - декалі, вони були надруковані у Німеччині, зі зміщеннями кольорів та не самої найкращої якості, з помітною лаковою плівкою. Згодом Revell у 2008 році перевипустив цю модель з новими декалями, надрукованими в Італії - чудової якості. Але мій BV P.194 на той час уже давно стояв на поличці.
    Зібрати я тоді планував фактично "з коробки", просто потренуватися з фарбуванням, однак в процесі дещо вирішив все ж переробити. Отже, як я вже згадав вище, модель мала деякі помилки - особливо що стосується двигуна BMW 801, й це було дуже помітно. Капот в моделі був просто циліндричний, без характерних виступів внутрішніх повітрозабірників по боках, які були на всіх модифікаціях цього двигуна й були би на цьому літаку, якби він все ж був побудований. Виліпив їх за допомогою епоксидної шпаклівки Tamiya, також збільшив кок гвинта - він в моделі надто короткий та невірної форми, трохи переробив вентилятор охоложення. Лопасті гвинта теж абсолютно не схожі, але без повної заміни їх не виправиш, тому обмежився лише зміною форми їх кінчиків. Вихлопні патрубки мали невірну кількість та розташування - зрізав їх та зробив нові з нікелевої трубочки за зразком пізніх Ju-88G-1. Товсті пластикові стабілізатори бомб зрізав та замінив на нові з пивної жесті (от тільки пофарбував бомби згідно інструкції - історично не зовсім вірно). Також замінив на відрізки голок пушки та трубку Піто, замінив щитки шасі на жестяні, замінив на металеву трубку штоки стійок шасі та ще всякі дрібниці - вже все й не пам'ятаю.
    Фарбував згідно інструкції - у RLM 65/70/71 (й дарма - адже, хоча, теоретично, літаки періода кінця війни могли фарбуватися в ці кольори, якщо десь ще були залишки такої фарби, однак більш ймовірне використання вже нових кольорів RLM 8x серії), декалі теж згідно інструкції (але це не зовсім правильно, по бортовим кодам S3 - мав би бути транспортний підрозділ, а не штурмовий). Фарбу тоді намішав з водних акрилів AКАН та  Humbrol, також використав емалі Revell та акрилові лаки Tamiya. Тонування - натерта пастель та Tamiya Smoke. Як на мій теперішній погляд - везерінг надмірний, надто брудно, але тоді мені подобалось так...






     
    AndreyK
    Kawanishi E15K1 - один з найбільш загадкових серійних японських літаків часів Другої Світової. Історія його появи пов'язана з виникненням  в 1938 році у штабі ВМФ Японії нової концепції крейсерів - лідерів зграй підводних човнів. "Очима" цих крейсерів для пошуку цілей та наведення на них човнів на безкрайніх просторах Тихого Океану й повинні були стати нові розвідувальні літаки, яки мали поєднати в собі цілу низку вимог за специфікаціями 14-Сі від 1939 року - це мав бути поплавковий гідроплан з катапультним запуском з крейсеру та складним крилом (що мало забезпечити можливість базувати більше літаків в умовах обмеженого простору корабельного ангару), але при цьому він мав мати величезний радіус дії та таку високу швидкість, яка дозволяла би йому уникати перехоплення винищувачами противника (!).  Щоб задовільнити ці неймовірні вимоги, конструкторам Kawanishi довелося піти на революційні технічні рішення, які у світі ще не використовувалися на гідропланах - для досягнення максимальної швидкості й зменшення аеродинамічного опору вперше на гідроплані використали ламінарний профіль крила. Крім цього було обрано схему з одним основним поплавком (який в разі критичної небезпеки міг відстрілюватися за допомогою піроболтів, що давало значний приріст швидкості (за розрахунками до 90 км/г) й можливість втечі від переслідування), а  допоміжні стабілізуючі поплавки зробили складними, стійки яких ховалися у крило, а саме тіло поплавків у верхній частині було зроблено надувним - при складанні воно стискалося й під крилом виступали лише нижні частини. Було обрано один з найпотужніших на той момент перспективних двигунів - Mitsubishi Kasei, а для того, щоб спростити старт та посадку й уникнути великого обертального моменту гвинта - була розроблена версія двигуна зі співвісним редуктором, що обертав у протилежних напрямках два гвинти. Для зменшення маси від традиційного на той час для японських дальніх морських розвідників екіпажу з трьох чоловік відмовилися на користь двох. Прототип розвідника зробив перший політ ще 5 грудня 1941 року й досягнув високої швидкості, однак далі була тривала доробка конструкції складних поплавків а також численних технічних проблем з двигуном - спеціалісти Mitsubishi довго не могли позбутися вібрації двигуна та низької надійності співвісного редуктору. Випробовування та доведення літака тривали аж до серпня 1943, коли його нарешті було прийнято на озброєння як E15K1 Shiun й замовлено невеличку серію. Однак на той час обставини вже змінилися й потреби в цьому літаку вже не було - ВМФ відмовився від концепції крейсерів-лідерів (для базування на яких, власне, й розроблявся літак), а єдиний побудований корабель з усієї запланованої серії крейсерів - "Ойодо" - невдовзі після прийняття було переобладнано зі зменшенням авіагрупи до кількох звичайних корабельних розвідників E13A та усуненням гігантської 50-метрової катапульти, спеціально призначеної для старту важких E15K. Тому на початку 1944 будівництво нових розвідників було припинено. Досвід, отриманий при роботі над розвідником та частина технічних рішень було використано конструкторами Kawanishi  при розробці гідроплана-винищувача N1K1 Kyofu, нащадком якого згодом став знаменитий Shiden. 
    Ну а що до побудованих E15K1 Shiun - невелика їх кількість брала участь у різноманітних випробовуваннях у Yokosuka Kokutai, а згодом, щоб знайти їм хоч якесь використання -  у травні 1944 з 5 літаків було сформовано окремий загін 12 chutai 61 Koku Sentai , який було відправлено на архіпелаг Палау. На початку червня 1944 на базу гідроавіації на острові Аракабесан перелетіли 3 літаки, й до середини серпня вони здійснили 23 бойові вильоти. Врешті, через відсутність запчастин та пошкодження кількох літаків після  зустрічі з американськими винищувачами в одному з вильотів - їх було залишено, підрозділ розформували, а пілотів перевели у інше місце. Було зрозуміло, що практично беззахисні гідроплани (лише один 7,7 мм кулемет) в умовах тотальної переваги американської палубної авіації не мають шансів при зустрічі з ворогом, а їх швидкість стала вже недостатньої після появи на авіаносцях нових винищувачів, таких як F6F чи F4U.
    Сама модель - short-run від RS Models, доволі непоганої якості, хоча є деякі відмінності з тим, що видно на фото реальних E15K. Взагалі - інформації по цьому літаку дуже мало, що ускладнювало роботу над моделлю... Від себе додав деталювання кабіни, прозорі навігаційні вогні, переробив капот, змінив та виправив деякі деталі згідно того, що видно на фото. Модель зображує гіпотетичний вигляд одного з літаків на острові Аракабесан, маркування нафарбовані (крім кількох технічних написів та хвостових номерів). Використані акрили АК та Arcus, а також эмалі Revell та Arcus. Сліди експлуатації робив мінімальні - навряд ці літаки за час своєї короткої служби встигли отримати значні пошкодження фарби та забруднення.
    З процесом роботи можна ознайомитися на форумі:
     










     
     
    Cuba_13
    Добрый день, друзья, представляю вам мою последнюю законченную модель.
    Кузов - Mr.Metallic Color GX: Metal Purple (GX-206) + 2k лак, крыша и салон - Mr.Color: Off White (C-69).
                
    Спасибо за внимание.
    Маки
    На этот раз вниманию модельного сообщества предлагается очередная новая модель украинского производителя ClearProp!. Набор предполагает собрать копию одной первых модификаций из многочисленного семейства истребителей Р-36...Р-40. 
    Непосредственно обзор набор пластика можно найти в блогах коллег, поэтому акцентировать внимание на фото пластика не стану. Традиционно стоит отметить тонкое и проработанное в мелочах литье. Особо интересна имитация клепа, здорово оживляющая поверхности при исполнении в металлике.
    Интерьер кабины пилота достаточно детально проработан в пластике. Опционально производитель выпускает небольшую, но весьма полезную для еще более подробной детализации, плату травления. Часть из него идет и для деталировки кабины. Кое-какие фото для наглядности:
       
        
    Отлично проработан двигатель Wright Cyclone R-1820. Тем не менее, для имитации проводов зажигания, стоит запастись тонкой проволокой, надежными сверлами и крепким терпением...

    Дальнейшая сборка особых проблем не вызывает. Как и в прошлой модели И-16, отмечу необходимость устранения небольшой фаски на плоскостях склейки, характерной для ЛНД-технологии. Иначе, на финальных этапах окраски предательски "вылезет" тонкая, но видимая щель. Особенно на металлике. Также отмечу необходимость шпаклевки на консолях крыла по дуге склейки верхней и нижней половины. Небольшие сложности возникли у меня при монтаже крышки А7. Думаю, что было небольшое смещение вверх при вклейке ванны кокпита в фюзеляж, поэтому рекомендую склеить половинки фюзеляжа, а потом прихватить по бокам узел кабины, корректируя его положение примеркой крышки А7. По идее, проблема последующей подгонки уйдет. Чтобы не было ступеньки при монтаже обтекателей шасси, необходима небольшая шлифовка-подгонка деталей D4,D5 по плоскости монтажа. И напоследок, антенна С29, указанная в монтаже, на аргентинских машинах отсутствовала. 
    В остальном - все как всегда. Маски, грунт, металлик (Gunze MC218). Последний очень хорош после легкой полировки, но после нанесения декалей все равно встанет вопрос о применении лака. Часть красот металлика который обязательно приглушит. Декаль перевелась отлично. Подложка чуть толще, чем в И-16, но лак достаточно корректно убирает все перепады.
    "Коптить" модель сильно не хотел. Дело было поздним вечером - так получилось! Лучше, конечно, такие операции проводить под хорошим дневным светом, чтобы процесс контролировать и не хватить лишнего...
    Остальное - на фото. Приятного просмотра.
    P.S. Как обычно, когда модель на полке а статья написана, случайно нашлось еще одно фото прототипа. И, оказалось, что с везерингом я не ошибся! Все совпало (даже ракурс фото для сравнения). Внутренний перфекционист может спать спокойно.
      
      
      
      
      
     

    Маки
    Вашему вниманию предлагается результат тестовой сборки очередной модели от украинского производителя ClearProp!
    На этот раз прототипом послужил ранний вариант широко известного на многих фронтах "Ишака". Обзор пластика можно посмотреть в блоге постройке аналогичной модели на этом же ресурсе. От себя добавлю: набор оставляет приятное впечатление уже традиционной детальной проработкой мелочей, как деталей интерьера, так и всех наружных поверхностей. Кабина пилота отлично проработана для 72-го масштаба. Жаль, но в собранном виде все это скрывается , даже при открытом фонаре.
       
    Общая сборка проблем не вызывает, детали и узлы стыкуются хорошо, кое-где желательно выбрать характерную для ЛНД фаску по кромкам деталей, чтобы не обращаться к необходимости шпаклевки после. В моем случае было отмечено небольшое несовпадение по уровням стыковки узлов "центроплан-крылья" и фюзеляжа. Очевидно, желательно предварительно тщательно примерять сборку "насухо" на этом этапе, и вероятно, немного убрать пластик по линии стыковки крыла и фюзеляжа в районе зализа крыла. По идее, тогда перепада не будет. Либо - шпаклевка. В остальном, вопросов по сборке не возникло. Конструктив модели позволяет сделать подвижными внутренние жалюзи капота. Хорошо собирается довольно затейливая конструкция шасси. Набор имеет два варианта колес. Несмотря на мелкий масштаб, можно прочесть надписи на пневматиках.

    Вариант окраски изначально модели планировался другой. Классический "республиканец", разумеется с Папаем. Однако, планы на этот же вариант озвучил коллега, поэтому решено было заморочиться и сделать трофейный вариант - самолет ВВС франкистов. Ну что ж, будет одним "националистом" больше. Нам не привыкать.  
    Дальнейший процесс - по накатанной. Прешейдинг, окрас низа, песочный верх, пятна. На пятна было решено испробовать давно "ждущий лучших времен" топовый Harder&Steenbeck - Infinity. Не сложилось мне с ним подружиться, не пошла тонкая работа... В итоге плюнул и накрасил пятна привычным Миолом. Далее решил попробовать фильтр. Интересный этап, как для авиации - вполне интересный и дающий очень тонкий, но видимый эффект. Очень понравилась декаль. Характерные для "франкиста" кресты и полоски полностью даются декалью. Причем фрагменты напечатаны с обрезкой по контуру. Изображения отлично перевелись с применением жидкостей от Microscale. Лаковая подложка тонкая, но прочная - ничего не порвалось, не скрутилось и при этом нет видимого контура рисунка. Decograph, ClearProp! - отлично, порадовали..!
    Лак, смывка, немного карандашей. В финале - самодельные патрубки, стволы пулеметов, трубка Пито - из мед. игл. Сильно пачкать модель смысла не видел. На фото прототипов - довольно чистые машины, даже спустя годы эксплуатации.
    Ну а в остальном - результат на фото. " Получай, Каудильо, новый самолет..! " 
     
        
      
       
       
      
      

    Groser
    Слава Україні!
    Продовжую наповнювати галерею своїми напрацюваннями за цей рік. Дану модель збирав в період новорічних свят. В роботі використав набір деталюання від СМК, який колись давно випадково зловив на ебеї якраз під наявну в мене модель Ревела. Набір включає в себе двигуни, кабіну, гарматний відсік, рульові поверхні і тд, деталей для однієї модель забагато, тому використав лише частину (решту залишив для іншої моделі). Смола стала на свої місця досить добре, від себе додав деталювання основних ніш шассі, так як в моделі ніши просто зашиті наглухо ,тому все потрібно робити з нуля. Також додав шланги гідравлки, антену і то, ваку фонарь з комплекта СМК (рідний просто жахливої якості і однозначно потребує заміни). Сам пластик Ревелла, незважаючи на вік непоганий, окрім фонаря несподоалось лише зміщення пресс-форм на майже всіх деталях шассі.
    Фарбував нітроганзою, деки з набару, враховуючи вік, лягли без жодних проблем. 














    Groser

    P-47D Bubbletop (Tamiya 1/72)

    By Groser, in 1/72,

    Чергове поповнення коллекції, Р-47 від Тамії.
    Планувалось зібрати як модель вихідного дня, але щось пішло не так.. Збиралось все просто і швидко, тут проблем не було, а от малярка незадалась. Хотів спробувати Алкад в роботі, задув їхнім чорним грунтом, далі надув в два шари метталік, все виглядало супер, але без захисного шару лаку фарба стиралась дуже сильно, замовив їх фірмовий лак для метталіків, підфарбував і задув в 2 шари лаком, модель торхи втратила свій блиск але некритично. Далі почав наносити деки і нафарбовувати інші кольори і тут фарба почала злазили разом зі скотчем((( також тамійні деки, як завжди, затовсті та погано приварювались, використав Мр. Софтер стронг, жижа допомогла ,але в деяких місцях попсувала деки та фарбу(( після спроб підфарбування модель була закина  до нового натхнення. Через пару місяців дістав літак, повністю змив фарбу та перефарбував перевіреним метталіком Мр. хоббі без жодних проблем. Далі знайшов нові деки від Мікроскей та вже фарбував під цей варіант.
    Ну а далі все стандартно, змивка, трохи роботи маслом. навісив озброєння і нарешті літак зайняв своє місце на полиці!












    Groser

    A6M2 ZERO (Airfix 1/72)

    By Groser, in 1/72,

    Всім привіт!
    Одна з перших готових робіт 22-го року. Типовий набір від Фікса, мінімум деталей, проте відлито досить якісно. Збиралось все без жодних проблем, шпаклівки пішло міімум. Єдине що неподобалось так це досить товстий перпліт кабіни.
    Фарбував Тамією. фарбу підбирав по інструкції Тамійного Зеро. Єдиний доступний варіант фарбування із коробки не спродобався, тому викоритсав деки від Техномод, один із варіантів фарбування на Перл Харбор.
    Далі змивка маслом та трохи еффектів акриловими олівцями.









×
×
  • Create New...