Kawanishi E15K1 Shiun, RS Models 1/72

Kawanishi E15K1 - один з найбільш загадкових серійних японських літаків часів Другої Світової. Історія його появи пов'язана з виникненням  в 1938 році у штабі ВМФ Японії нової концепції крейсерів - лідерів зграй підводних човнів. "Очима" цих крейсерів для пошуку цілей та наведення на них човнів на безкрайніх просторах Тихого Океану й повинні були стати нові розвідувальні літаки, яки мали поєднати в собі цілу низку вимог за специфікаціями 14-Сі від 1939 року - це мав бути поплавковий гідроплан з катапультним запуском з крейсеру та складним крилом (що мало забезпечити можливість базувати більше літаків в умовах обмеженого простору корабельного ангару), але при цьому він мав мати величезний радіус дії та таку високу швидкість, яка дозволяла би йому уникати перехоплення винищувачами противника (!).  Щоб задовільнити ці неймовірні вимоги, конструкторам Kawanishi довелося піти на революційні технічні рішення, які у світі ще не використовувалися на гідропланах - для досягнення максимальної швидкості й зменшення аеродинамічного опору вперше на гідроплані використали ламінарний профіль крила. Крім цього було обрано схему з одним основним поплавком (який в разі критичної небезпеки міг відстрілюватися за допомогою піроболтів, що давало значний приріст швидкості (за розрахунками до 90 км/г) й можливість втечі від переслідування), а  допоміжні стабілізуючі поплавки зробили складними, стійки яких ховалися у крило, а саме тіло поплавків у верхній частині було зроблено надувним - при складанні воно стискалося й під крилом виступали лише нижні частини. Було обрано один з найпотужніших на той момент перспективних двигунів - Mitsubishi Kasei, а для того, щоб спростити старт та посадку й уникнути великого обертального моменту гвинта - була розроблена версія двигуна зі співвісним редуктором, що обертав у протилежних напрямках два гвинти. Для зменшення маси від традиційного на той час для японських дальніх морських розвідників екіпажу з трьох чоловік відмовилися на користь двох. Прототип розвідника зробив перший політ ще 5 грудня 1941 року й досягнув високої швидкості, однак далі була тривала доробка конструкції складних поплавків а також численних технічних проблем з двигуном - спеціалісти Mitsubishi довго не могли позбутися вібрації двигуна та низької надійності співвісного редуктору. Випробовування та доведення літака тривали аж до серпня 1943, коли його нарешті було прийнято на озброєння як E15K1 Shiun й замовлено невеличку серію. Однак на той час обставини вже змінилися й потреби в цьому літаку вже не було - ВМФ відмовився від концепції крейсерів-лідерів (для базування на яких, власне, й розроблявся літак), а єдиний побудований корабель з усієї запланованої серії крейсерів - "Ойодо" - невдовзі після прийняття було переобладнано зі зменшенням авіагрупи до кількох звичайних корабельних розвідників E13A та усуненням гігантської 50-метрової катапульти, спеціально призначеної для старту важких E15K. Тому на початку 1944 будівництво нових розвідників було припинено. Досвід, отриманий при роботі над розвідником та частина технічних рішень було використано конструкторами Kawanishi  при розробці гідроплана-винищувача N1K1 Kyofu, нащадком якого згодом став знаменитий Shiden. 

Ну а що до побудованих E15K1 Shiun - невелика їх кількість брала участь у різноманітних випробовуваннях у Yokosuka Kokutai, а згодом, щоб знайти їм хоч якесь використання -  у травні 1944 з 5 літаків було сформовано окремий загін 12 chutai 61 Koku Sentai , який було відправлено на архіпелаг Палау. На початку червня 1944 на базу гідроавіації на острові Аракабесан перелетіли 3 літаки, й до середини серпня вони здійснили 23 бойові вильоти. Врешті, через відсутність запчастин та пошкодження кількох літаків після  зустрічі з американськими винищувачами в одному з вильотів - їх було залишено, підрозділ розформували, а пілотів перевели у інше місце. Було зрозуміло, що практично беззахисні гідроплани (лише один 7,7 мм кулемет) в умовах тотальної переваги американської палубної авіації не мають шансів при зустрічі з ворогом, а їх швидкість стала вже недостатньої після появи на авіаносцях нових винищувачів, таких як F6F чи F4U.

Сама модель - short-run від RS Models, доволі непоганої якості, хоча є деякі відмінності з тим, що видно на фото реальних E15K. Взагалі - інформації по цьому літаку дуже мало, що ускладнювало роботу над моделлю... Від себе додав деталювання кабіни, прозорі навігаційні вогні, переробив капот, змінив та виправив деякі деталі згідно того, що видно на фото. Модель зображує гіпотетичний вигляд одного з літаків на острові Аракабесан, маркування нафарбовані (крім кількох технічних написів та хвостових номерів). Використані акрили АК та Arcus, а також эмалі Revell та Arcus. Сліди експлуатації робив мінімальні - навряд ці літаки за час своєї короткої служби встигли отримати значні пошкодження фарби та забруднення.

З процесом роботи можна ознайомитися на форумі: