Aly

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

З книги Ярослава Тинченка " Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній Війні 1917-1920 років:
"На початку червня 1919 р. панцирник «Отаман Петлюра» було передано у тимчасове розпорядження начальника 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Олександра Удовиченка. Останній пізніше згадував: «Під час руху дивізії, несподівано зголосився до мене молоденький, милий старшина й доклав, що він прибув із панцерним автом до мого розпорядження. Таке цінне придбання для дивізії, як панцерне авто, викликало серед наших вояків чимале піднесення. Панцерник називався «Отаман Петлюра». Як виявилося, цей молодий старшина знайшов десь цей ушкоджений, і тому покинутий большевиками, панцерник, відремонтував його, зформував до нього обслугу й вирушив на фронт. На превеликий жаль, я вже не пам’ятаю прізвища цього гідного й прикладного старшини та його співбійців, але їхня коротка в часі праця в дивізії все залишиться в нашій пам’яті. (Цим старшиною був поручник Ілько Шаповал. — О. В. — примітка редактора видання Олександра Вишнівського). Вони чимало спричинилися до моральної та бойової підтримки дивізії під час нашого наступу. Цей автопанцерник зробив за свій вік дуже багато кілометрів. Його мотор був зужитий і потребував грунтовної направи, але для цього дивізія не мала ані відповідного матеріалу, ані майстерень, ані фахівців. Заслугою команди цього панцерника було ще й те, що, сподіваючись кожної хвилини припинення дії мотора, вона не відмовлялася виконувати своє бойове завдання. Поява цього панцерника на фронті викликала в рядах ворога, як пізніше оповідали про це полонені, великий переполох. Непевний стан мотора автопанцерника був причиною постійних наших турбот за долю його залоги, бо вона могла опинитися в скрутному становищі. Коли, під час бою, панцерник висувався занадто вперед, наші зусилля були скеровані на те, щоб у критичну хвилину рятувати обслугу»
... У вересні 1919 р. «Отаман Петлюра» повернувся до Автопанцирного дивізіону СС, який розташувався у Вінниці. "
Модель панцерника МініАрт "Остін 3 серії" (каталоговий номер 39005), фігурки перероблені з різних наборів МастерБокс. Фарбування - художня акрилова фарба POLYCOLOR (MAIMERI), фарбування аерографом ы пензликами. Про роботу над моделлю можна прочитати ось тут: https://www.greenmats.club/forums/topic/8304-остін-3-серії-135-мініарт/ 
 
                                

Ещё один "гадкий утёнок" американского автомобилестроения, входит в 10-ку самых опасных авто золотого века. Герой книги "Опасен на любой скорости". Заднемоторный. Тем не менее, мне очень нравится это авто. Сделал кастом вариант в стиле race car. Акрилы AmmoMIG + 2к лак.
   
   
   
   

Первый мой опыт работы с моделью фирмы Moebius, впечатления только положительные. Отличная детализация и стыковка. Только деки очень мягкие, поразрывались в некоторых местах, но я их победил.=)
Красил акрилами от Тамии + 2к лак. Из доработок - подкапотка, ремни безопасности, петли открывания капота.
   
   
   
   

Легендарный Крайслер. Цветовая схема собственная (оригинальные авто так не красили), давно хотел собрать розовый "корабль".
Из доработок - прозрачные фонари заднего хода, в наборе они были в хроме. Красил - акрилы Тамия + нитра от Ганзы + 2к лак.
   
   
   
  

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики. 
                   

Закінчив діораму "Літо 41-го". Власне процес будівництва викладався на Килимках та згадувався у фейсбучику.  Моделі: ГАЗ-03-30 від МініАрту, його ж музичні інструменти, валізи, голуби, підставка. Фарби - художній акріл Polycolor з туб. Фарбування - аерограф, пензлики.