Occidental

Обрізав лишнє олово, відрізав основу "підковок", підпиляв до потрібних розмірів, просверлив отвори під осі амортизаторів. 
  
Ось що вийшло в результаті
  
Далі підгонка до кулемета і в тираж 😀

Несколько замечаний.
На UH-1A и UH-1B, кресла пилотов были без брони. Бронированные кресла появились на UH-1C.Это хорошо видно и на фото того времени

Также цвет кресел, как пилотов, так и десанта. На машинах произведённых до 1967, брезент был красного цвета. Позже, вместе с правилами камуфлирования, поменялся и цвет сидений. Они стали Olive Drab.

На UH-1B, в полевых условиях их врятли меняли, думаю, это делали только в фабричных условиях.
Также, если устанавливать минованы, на месте второго пилота нужно произвести и систему управления ими.
На фото, слева, у второго пилота, управление для стрельбы миниганами или сдвоенными М60. С права прицел пилота для стрельбы неуправляемыми ракетами.

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Мой хомяк мутировал в Вомбата и удавил жабу. Новые коробки приобретенные с 6 по 18 ноября.

Мой хомяк мутировал в Вомбата и удавил жабу. Новые коробки приобретенные с 6 по 18 ноября.

Появились фото тестовой сборкию Все фото взяты с сети.

А тем временем раскраска продолжается!
Детали передней ниши.

Детали пушечного отсека.

 

Давайте у него кота штоле выкрадем?!
Он тогда расстроится и перестанет нам комплексы делать. 
Ну или споим, так чтобы руки тряслись. 

Решился я на хирургическое вмешательство... Хоть и неправильно это делать на уже собраном крыле, а не заранее на отдельных мотогондолах. Впрочем, поздно, уже как есть.
Распилил мотогондолы, отделил распиленные части от крыла, среднюю часть убрал, вклеил оконечность, получилась ступенька миллиметра полтора-два, залил чёрной шпатлёвкой U-Star. Теперь можно обрабатывать, выводить профиль.

Поковырялся вечером, хорошо что пластик толстый и можно относительно безопасно его срезать. Вышло всё равно не идеально похоже, но уже ближе к R, чем к P. Черная линия - зашпатлевал горизонтальную линию расшивки. Насколько можно разглядеть по фото - у R там линия была V- образная, надо будет прорезать новую.
 
Заодно в одной мотогондоле сделал перегородку внизу, насколько я себе её представляю, и убрал плоские грани с бортов мотогондолы - на фото такого не наблюдается, там скорее округлая поверхность. 
. 

Мой хомяк мутировал в Вомбата и удавил жабу. Новые коробки приобретенные с 6 по 18 ноября.

Мой хомяк мутировал в Вомбата и удавил жабу. Новые коробки приобретенные с 6 по 18 ноября.

Я не дочекався вихідних і почав фарбувати. Наніс базу і плями камуфляжу. Поки що подобається. Я переживав, щоб маски не зірвали фарбу з ґрунтом з травла, но там обійшлось, хоча в деяких моментах доведеться підправити базовий шар фарби. 
Поки що якось так. 
 

Заґрунтував фюзеляж, щоб подивитись, як там виглядатиме клепка. Ну на макро - норм. З відстані одного кроку вже нічого не видно. Радує те, що підкладку вдалось побороти успішно (но не без недоліків). Попереду ще етап фарбування. Завтра при денному світлі буду мішати фарбу. 

Finita La Comedia! ICM имеет смысл даунскейлить свои 1/48 А-26 до 1/144. Очередная няшка заняла своё место среди собратьев  в 1/144 масштабе.  Может быть завтра сделаю групповое фото. 
  
  
The End. (To be continue 🤗)

Процесс идёт. Стыки пролиты сверхтекучим клеем GSI Mr. Cement Deluxe. К сожалению нос не загружен противовесом. В наборе есть решение, но меня посетила иная идея.

В данный момент ничего великого не случилось. Пошкрябал проклеенные узлы, зачистил, кое где нанес суперклей в качестве шпат(к)лёвки (а как правильно кстати?)
Некоторую досаду вызывает тот факт, что всё великолепие кабины и ниши передней стойки, разбилось о некоторую нестыкуемость отдельных компонентов. Кабина после сборки и окраски неоднократно подверглась подрезанию и подпиливанию, т.к. упиралась в короб передней стойки шасси.
Фонарь кабины так же не избежал участи быть обработанным абразивами. Так что впереди полировка, с дальнейшим выведением формы. Сама передняя стойка, собираемая из 5 деталей, практически не видна после сборки.
Ну да ладно. 
Немного картинок, хотя ничего принципиально нового.
  
 
Ну а пока, по традиции я приступлю к очередному паскудному гасяпону ¯\_㋡_/¯

Вот и финал.  Любую модель конечно можно доводить до совершенства бесконечно долго, но, главное вовремя остановиться, получив удовольствие от процесса и результата. Кроме того, что касается 1/144, то смотрится в целом коллекция, а не каждая модель по отдельности.  И опять же, дети... Gashapon для детей, это то, что во многих из них посеет семя творчества. Чему японская часть моего Твиттера подтверждение. 
За сим откланиваюсь, и приятного, надеюсь, просмотра.
     
     
  
 

это всё прекрасно. Но настоящее великолепие никто не сделал в 1/72.

DoraWings анонсировали модель американского истребителя Republic P-47B Thunderbolt. Первым будет в масштабе 1/48 потом обещают в 1/72. Лучше бы конечно наоборот  но в принципе и так неплохо. Пока планы с делами у Доры не расходятся. 
    
   

 

На белоруса грех слово сказать, мы все с ним начинали.
Но для 72-го масштаба его возможностей явно не хватало, тонкий идеальный распыл получался очень редко. Возможно я и ошибаюсь )))
А вот когда начал работать с "Миолом" и появилась возможность одновременно регулировать подачу воздуха и краски, всё стало выглядеть по другому. А ну-ка следующее фото
 
 

Спасибо, но я ранний двухцветный хочу...😁

м? пойдёт?

Вау!   Из ФБ
 
 
Надеюсь модель состоится