Анжей

Изкоробка, которая делалась на скорую руку в подарок. По-сути, третья модель.
Ходовую не поборол, увы. 
Но вообще, модель приятная, рекомендую. Если раскошелиться на наборные траки - должна быть вообще люкс!
   

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Спроба імітації нагару та іншої хріні в середині форсажної камери.
А ви знали, що нутрощі камери на заводі фарбували в білий колір?
   

І детальніше про приємності АМК-шного кота - ніша носової стойки OOB.
  

Так, ну и я попробую поучаствовать. Надеюсь,  с этим самолетом споров о его принадлежности к палубникам не будет.

 

Мой новый проект, своего рода Angry bird, учебно-боевой самолет ВВС Гватемалы No.721, входящий в пилотажную группу "Los Quetzales", 1970г.
Постройку модели можно посмотреть здесь   
Приятного просмотра!
                                                                                                                                                                                                                           

Дійсно, наче було 2 варіанти подачі патронів. Є троха фото :
     
    
  

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Для тих, кому цікаво, що там із тим Хьюіком...
Зібрав фюзеляж. Стикованість деталей - не краща сторона цієї моделі)))
Так і не второпав, чому підлога не сідає нормально в корпус. Але второпав, що везерінг грузової кабіни треба було робити на цьому етапі. Адже "пороги" можна фарбувати і "погодити" саме зараз, після проклейки "підлоги".
На превеликий жаль, низ моделі суцільно лисий. І фото бортів В знизу мені якось не натрафились. Якщо хтось поділиться парочкою, буду дуже вдячний.
Зробив фактуру "стелі" з-під блістера від таблеток. Ну і самопальну імітацію блоку керування між верхніми вікнами. Так, @Robertas, вмовили - спробую зробити імітацію прицілів пілотів))) Може щось спрощене, бо через масштаб, нерівність рук та геометрію стелі моделі зробити щось красиве буде не просто) Ще маю великі переживання про те, як ставатиме лобове скло...
Ну і щодо масок. ШУКАЙТЕ Й КУПУЙТЕ ФАБРИЧНІ МАСКИ! Економить час, і, найголовніше - нерви)
 

 
 
 

Для тих, кому цікаво, що там із тим Хьюіком...
Зібрав фюзеляж. Стикованість деталей - не краща сторона цієї моделі)))
Так і не второпав, чому підлога не сідає нормально в корпус. Але второпав, що везерінг грузової кабіни треба було робити на цьому етапі. Адже "пороги" можна фарбувати і "погодити" саме зараз, після проклейки "підлоги".
На превеликий жаль, низ моделі суцільно лисий. І фото бортів В знизу мені якось не натрафились. Якщо хтось поділиться парочкою, буду дуже вдячний.
Зробив фактуру "стелі" з-під блістера від таблеток. Ну і самопальну імітацію блоку керування між верхніми вікнами. Так, @Robertas, вмовили - спробую зробити імітацію прицілів пілотів))) Може щось спрощене, бо через масштаб, нерівність рук та геометрію стелі моделі зробити щось красиве буде не просто) Ще маю великі переживання про те, як ставатиме лобове скло...
Ну і щодо масок. ШУКАЙТЕ Й КУПУЙТЕ ФАБРИЧНІ МАСКИ! Економить час, і, найголовніше - нерви)
 

 
 
 

Для тих, кому цікаво, що там із тим Хьюіком...
Зібрав фюзеляж. Стикованість деталей - не краща сторона цієї моделі)))
Так і не второпав, чому підлога не сідає нормально в корпус. Але второпав, що везерінг грузової кабіни треба було робити на цьому етапі. Адже "пороги" можна фарбувати і "погодити" саме зараз, після проклейки "підлоги".
На превеликий жаль, низ моделі суцільно лисий. І фото бортів В знизу мені якось не натрафились. Якщо хтось поділиться парочкою, буду дуже вдячний.
Зробив фактуру "стелі" з-під блістера від таблеток. Ну і самопальну імітацію блоку керування між верхніми вікнами. Так, @Robertas, вмовили - спробую зробити імітацію прицілів пілотів))) Може щось спрощене, бо через масштаб, нерівність рук та геометрію стелі моделі зробити щось красиве буде не просто) Ще маю великі переживання про те, як ставатиме лобове скло...
Ну і щодо масок. ШУКАЙТЕ Й КУПУЙТЕ ФАБРИЧНІ МАСКИ! Економить час, і, найголовніше - нерви)
 

 
 
 

Для тих, кому цікаво, що там із тим Хьюіком...
Зібрав фюзеляж. Стикованість деталей - не краща сторона цієї моделі)))
Так і не второпав, чому підлога не сідає нормально в корпус. Але второпав, що везерінг грузової кабіни треба було робити на цьому етапі. Адже "пороги" можна фарбувати і "погодити" саме зараз, після проклейки "підлоги".
На превеликий жаль, низ моделі суцільно лисий. І фото бортів В знизу мені якось не натрафились. Якщо хтось поділиться парочкою, буду дуже вдячний.
Зробив фактуру "стелі" з-під блістера від таблеток. Ну і самопальну імітацію блоку керування між верхніми вікнами. Так, @Robertas, вмовили - спробую зробити імітацію прицілів пілотів))) Може щось спрощене, бо через масштаб, нерівність рук та геометрію стелі моделі зробити щось красиве буде не просто) Ще маю великі переживання про те, як ставатиме лобове скло...
Ну і щодо масок. ШУКАЙТЕ Й КУПУЙТЕ ФАБРИЧНІ МАСКИ! Економить час, і, найголовніше - нерви)
 

 
 
 

Для тих, кому цікаво, що там із тим Хьюіком...
Зібрав фюзеляж. Стикованість деталей - не краща сторона цієї моделі)))
Так і не второпав, чому підлога не сідає нормально в корпус. Але второпав, що везерінг грузової кабіни треба було робити на цьому етапі. Адже "пороги" можна фарбувати і "погодити" саме зараз, після проклейки "підлоги".
На превеликий жаль, низ моделі суцільно лисий. І фото бортів В знизу мені якось не натрафились. Якщо хтось поділиться парочкою, буду дуже вдячний.
Зробив фактуру "стелі" з-під блістера від таблеток. Ну і самопальну імітацію блоку керування між верхніми вікнами. Так, @Robertas, вмовили - спробую зробити імітацію прицілів пілотів))) Може щось спрощене, бо через масштаб, нерівність рук та геометрію стелі моделі зробити щось красиве буде не просто) Ще маю великі переживання про те, як ставатиме лобове скло...
Ну і щодо масок. ШУКАЙТЕ Й КУПУЙТЕ ФАБРИЧНІ МАСКИ! Економить час, і, найголовніше - нерви)
 

 
 
 

Обрізав лишнє олово, відрізав основу "підковок", підпиляв до потрібних розмірів, просверлив отвори під осі амортизаторів. 
  
Ось що вийшло в результаті
  
Далі підгонка до кулемета і в тираж 😀

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Пропаяв з'єднання, зачистив олово. Вийшов міцненький амортизатор. 
  
Наступний крок - понадпилював кінці скоби на половину товщини в місцях згину, зігнув і мікроболгаркою пропиляв канавки в місцях майбутньої засверловки. 
 
Тепер треба утовщити кінці скоби, бо там буде кріпитись амортизатор. Я це зробив методом напайки латунної пластини. Зігнув дві підковки (щоб підпружинювали і тримались на деталі під час пайки) і припаяв. 
  

Додам ще сюди трохи своїх фоток, так як робота виходить в деякій мірі "колективна". 
Оскільки в арсеналі мініворда ніяк не зашкодить пілонна модифікація мініганів, треба зробити кріплення до пілона. Там така хитра н-подібна скоба з амортизаторами.
 
Спочатку прикинув розміри скоби (вийшло 2.7х3 мм) і випилив заготовку лобзиком.
 
З тонкої голки зробив амортизатори. Приблизно 0,5 мм від торця голки тоненьким відрізним кругом (мікроболгаркою😀) прорізав на половину діаметра голки і відігнув кінчик на 90°. Відрізав г-подібну деталь і одягнув на сталевий дріт товщиною 0,25 мм. Для компенсації дефекту зробив ще шматочок косо зрізаної голки. У відігнутий кінець вставив маленький шматочок дроту

 

Несколько замечаний.
На UH-1A и UH-1B, кресла пилотов были без брони. Бронированные кресла появились на UH-1C.Это хорошо видно и на фото того времени

Также цвет кресел, как пилотов, так и десанта. На машинах произведённых до 1967, брезент был красного цвета. Позже, вместе с правилами камуфлирования, поменялся и цвет сидений. Они стали Olive Drab.

На UH-1B, в полевых условиях их врятли меняли, думаю, это делали только в фабричных условиях.
Также, если устанавливать минованы, на месте второго пилота нужно произвести и систему управления ими.
На фото, слева, у второго пилота, управление для стрельбы миниганами или сдвоенными М60. С права прицел пилота для стрельбы неуправляемыми ракетами.

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції)