Анжей

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Властиво, вирішив відпочити від пристрастей із котами в 48-му масштабі і зібрати щось "із коробки". Вибір якось впав на манюнького "Хьюіка"
від Italeri. Добрі люди продали його на місцевій барахолці)
Властиво, поки їхав пластик, почалося нарощування архіву фото, вивчення чужих білдів... Стало очевидно, що "зкоробка" не вийде. Бо при такому багатому зовнішньому вигляді (у моделі купа зовнішньої кльопки) залишати нутро таким "лисим" було би якось не гармонійно.
А значить що - треба патронний якщик під лавку, ленти кулеметів, озброєння (рідні пускові блоки артснарядів Heavy HOG та носова турель мені якось не сподобались).
Паралельно вирішив купити ще D-шку від Італу (ESCI). Була ідея взяти з неї патронний ящик та мінігани із блоками НКРС. І понеслася...)
В процесі вивчення фото та порівняння із пластиком, стало очевидно, що Italeri робили модель B/C на основі ранньої машини. Це найбільше видно по задній стінці вантажопасажирської кабіни, де майже на всю її площину висить шмата. Що на ранніх машина була не суцільна, і спускалася аж на "лавку". Але ранні "Хьюікі" мали інший, не такий звичний оливковий окрас, натомість темно-зелений. Який мені якось не зайшов. Ба більше, знайти фото машини зі достатнімі для 72-го масштабу слідами експлуатації навіть по пізніх Хьюі складно, а ранні - так взагалі були противно чисті, блискучі і доглянуті.
Враховуючи ото всьо було прийнято рішення робити не конкретний борт, а модель, що дасть мені візуальне відчуття "короткого" Хьюі, ніж копію визначеного прототипу. З цих міркувань "шмата" в кабіні стала зеленою. Уявімо, що другий пілот десь нарив драперію не такого кричущого кольору і самовільно замінив тканину на менш примітну. Може, обіграю це якимось написом десь. Чи на тканині, чи на гвинтокрилі. Між іншим, цікаві ідеї, навіяні реальними прототипами надзвичайно вітаються!

Була перероблена кришка панелі приборів. В моделі вона дуже спрощенна. Зроблені асиметричними отвори в стінках біля педалей. Патронний ящик, позичений із неоднозначного пластику Italeri UH-1D був допрацьований.
Я ще не такий крутий, аби спиляти на фактурному кріслі не правильні ремені. Але вже трішки крутіший, аби доставити панелі бронезахисту по зовнішніх боках крісел.
В простір під центральною консоллю керування та перед нею був вклеєний дріб із патрону 12-го калібру, адже не доважений мікроХьюік любить завалитися на хвіст.
Сподіваюсь, що модель постане на підставці, що передаватиме шматок передової бази у Намі, тому нутро було припачкане чимось на кшталт слідів підсохшої глини чи то піску. Попередньо нарисував сколи до грунту/металлу. Адже єдине, де на оригінальних гвинтокрилах проглядаються сліди експлуатації - це на підлозі вони, треба було скористатися)
Зробив отвори для лентоводів М134. Що цікаво, на тильній стороні "підлоги" під них є заглиблення. Але не сквозні.
Лентоводи зроблені із не реально крутих лент від набору Miniworld. Набір із двох ранніх М134 із кріпленням на пілони Хьюі були мені люб'язно видані на тест Oleg Kavatsyuk. СвоЇ попередні враження а написав у фб. Детальніше ще напишу, коли доберусь до їх встановлення.
Якщо коротко - деталізація і якість виконання надзвичайно вражає. Дуже рекомендую!
Також зробив просту імітацію силового набору всередині між дверима пасажирської кабіни та передніми дверима пілотів. Судячи із фото, на версії B там було все зашито тою фактурною обивкою в "ромбики", що і задня стінка. Але мені це видалося занудним, то ж...)
Наразі це все по актуальному здобутку)
Буду радий коментарям, фото, та й будь-якій реакції) 
   
  

Створки ниш шасси и бомболюков сточены по толщине по всей площади. На створки ниш шасс из 0,3мм пластика наклеены пластины, для имитации кантика.  Потому как изкоробочные створки по толщине порядка 1,5-1,7мм, после стачивания получилось 0,3-0,5 мм. 
  
 

Основные стойки шасси. Все посадочные места засверлены и усилены иглами шприцов. Сами стойки спилены, колеса тоже на осях из игл. Фары из стразов. Стойки подогнаны так, чтобы вставить их в ниши после покраски. Кстати, изкоробочные колеса в диаметре смотрятся очень переразмерено, и реально на 3-4мм больше чем Armory.
                

впечатление от моделей всех этих невидимок складывается не столько от правильности форм и метража проволоки в нишах, сколько от способности автора ДОСТОВЕРНО воспроизвести крайне сложную фактуру и цвет ЛКП сабжа

Бомбоотсек
              

Сразу скажу, заморачиваться особо не буду, попытаюсь собрать для удовольствия. Начал с ниши бомбоотсека. Чтобы вживить бомбы в нишу пришлось ее наращивать по высоте, так как полный комплект на револьверной установке в стоковую нишу не лезет. Наращивание повлекло за собой необходимость перенесения креплений поворотного механизма. Также пришлось наращивать центральную перегородку. Чуть добавил всякой мелочевки и агрегатов из проволоки и пластика, но по мелочам еще буду добавлять разную мелочь. Сразу скажу так, ниша бомбоотсека от балды и в коробке, и у black dog и у эдуарда. У моделлколлэкта понятно, тут вся модель пальцем в небо. Ну а блекдог просто взял стоковую нишу и накидал туда всякой мелочевки и проволоки, но проблема неправильной формы и недостаточной глубины никуда не делась. У эдуарда то же, стоковые стенки обшиваются травлом, но вопросы не решены. По хорошему, эту нишу нужно делать с нуля, но по понятной причине отсутствия информативных фото и графики а также кучи работы, будет слеплено "из того что было". 
 
 

1300+ фотографій Хьюи
540 rotor Ft. Rucker storage
Ft Rucker Simulator
HH-1K
Huey armored seat
Huntsville Veterans Museum UH-1M
Jordan Utah NG UH-1M
T-53 engine
UH-1A 58-2091 Ft. Campbell
UH-1A 59-1659 Ft. Rucker storage
UH-1B 60-3554 Ft. rucker display
UH-1B 62-1884 Ft. Rucker storage
UH-1B 62-2010 Ft. Campbell
UH-1B carcass Ft Rucker
UH-1F  65-7959 Warner Robins Museum of Aviation
UH-1F 63-13141 Pima
UH-1L South Central Island Helicopter
UH-1M 64-14185 Redstone Arsenal
UH-1M 65-09430 PIMA Air and Space Museum
UH-1M 65-09446 Ft. Rucker storage
UH-1M 66-0524 White Sands drone
UH-1M 66-0616 White Sands
UH-1M 66-15050 Ozark Military Museum
UH-1M 66-15183
UH-1P 65-7925 Warner Robins Museum of Aviation
XH-40 55-4459 Ft. Rucker storage
фото я залив з диска з валками який придбав кілька років тому у Штатах.
автор валків пише:
The walkaround presented here were all taken by me, Ray Wilhite, unless otherwise noted in the folder headings.  All of these photos are given copyright free.  Feel free to post them with your builds to illustrate points or share them with others as you wish.  My e-mail address is Ultrasauros@hotmail.com. Enjoy!  
   Ray Wilhite (AKA Rotorwash)

Вьетнам.

Два экземпляра UH-1B, борт. номера 62-12553 и 62-12554, были оборудованы пусковыми установками для противотанковых ракет TOW.
Тестировали их в Западной Германии, позже отправили в Вьетнам. Там они себя и показали, с наилучшей стороны.

Да, была, но неправильной формы, место крепления не там. Теперь её сделали правильной.

Створки бомбоотсека от Aires использовать не стал. Немного доработал створки из набора. Зашпаклевал следы от толкателей, нарезал расшивку, накатал клепку и приклеил травленые деталюшки из набора Eduard.

Продовжую боротися із гондолами двигунів. Наразі - результат осьо такий:


Може шановне панство порадить, як вирівняти перехід поміж шпатлівкою і пластиком? Мені здається, шпатлівка у мене трішки сколюється на переході до пластика. Tamiya white putty. Може задути там локально спершу 1000-м Surfacer'ом? Чи яким? Шліфую 800, 1000, 1200 наждаковим папером.

Ну і пару картинок про збирання ВЗ. На практиці, через феєричну конструкцію ніш і ВЗ, суха підгонка можлива лише на рівні зібраних блоків. Ну і вся так "краса", що я собі зробив у ВЗ, загалом, може понівечитися під час підгонки деталей. Ну це окрім того, що як ви будете клеїти сторки ВЗ на дозвук, то банально буде видко шмат задньої ніфіга не копійної частини стінки ніши шасі. 
Коротше, я про те, що налаштовуйтесь фарбувати внутрощі ВЗ після повної зборки каналу, гондоли та регульованих створок. Так само і з нішами шассі. Бо наждака там тре дохрініща. Ну, дякую, що шпатлівки не так багато, з іншого боку))))
 
І ще оця історія із переднім краєм конусів ВЗ теж доставляє. Особливо, як ви пофарбували нутрощі каналів наперед і нанесли везерінг)))

Что, правда излишки шпакли вытираем грунтовкой? Видимо, имелся ввиду растворитель? Тот случай, когда проще и понятнее пользоваться родным языком

Блин. Оговорился. Тиннером. Вери сори.
 

Продовжую боротися із гондолами двигунів. Наразі - результат осьо такий:


Може шановне панство порадить, як вирівняти перехід поміж шпатлівкою і пластиком? Мені здається, шпатлівка у мене трішки сколюється на переході до пластика. Tamiya white putty. Може задути там локально спершу 1000-м Surfacer'ом? Чи яким? Шліфую 800, 1000, 1200 наждаковим папером.

Ну і пару картинок про збирання ВЗ. На практиці, через феєричну конструкцію ніш і ВЗ, суха підгонка можлива лише на рівні зібраних блоків. Ну і вся так "краса", що я собі зробив у ВЗ, загалом, може понівечитися під час підгонки деталей. Ну це окрім того, що як ви будете клеїти сторки ВЗ на дозвук, то банально буде видко шмат задньої ніфіга не копійної частини стінки ніши шасі. 
Коротше, я про те, що налаштовуйтесь фарбувати внутрощі ВЗ після повної зборки каналу, гондоли та регульованих створок. Так само і з нішами шассі. Бо наждака там тре дохрініща. Ну, дякую, що шпатлівки не так багато, з іншого боку))))
 
І ще оця історія із переднім краєм конусів ВЗ теж доставляє. Особливо, як ви пофарбували нутрощі каналів наперед і нанесли везерінг)))