Musashi 1:450

Доброго здоров'я! 
Зважаючи на порожнечу флотського розділу, вирішив трохи наповнити його своїми роботами, треба ж публіку долучати, а так, як деякі з робіт старенькі, то до фото і процесу додається історія служби) 

Коротко про себе, і шлях до моделізму) 
До цього прекрасного хобі я долучився досить давно, з 7 років, як потрапив до рук вихователів станції юних техніків у м. Кривий Ріг. Спочатку це були ази роботи з різними матеріалами, в основному з папером, у початковому технічному моделюванні, згодом, після переходу у старшу групу, зайнявся автомодельним спортом. Все частіше доводилося працювати з деревом та металами, почав їздити на різного роду змагання по місту і області, розширюючи рід захоплень на авіа, судо, радіоелектроніку. Втримати дітей на станції більш як на рік-два було складно, у багатьох почали з'являтися комп'ютери, або просто змінювалися пріоритети, тому часто треба було віддуватися за всіх)  Ось так я одного разу і потрапив на всеукраїнську виставку зі стендового моделювання, що проходила в нашому місті. Сказати що я був приємно вражений буде мало) З захопленням ходив і роздивлявся моделі танків, літаків, автомобілів.. дуже високий інтерес викликали діорами. В наступний вечір, прихопивши майже всі свої заощадження, відправився в магазин і купив свою першу модель, модель німецького ТІІD) збирав вдома, так як на СЮТ з пластиком ніхто не працював. Так я з часом втягнувся в цю справу, роблячи, в основному, моделі БТТ. Але мені завжди хотілося зібрати корабель, та не просто корабель, а щоб можна було з ним відправитися до найближчої водойми, і насолодитися пусками, спостерігаючи як модель розрізає хвилі раз за разом, залишаючи по собі кільватерний слід)  Головною перепоною була ціна на кораблі. Для мене, школяра, який не мав власного доходу купити корабель було майже не реально. Я ледь-ледь перебивався технікою в 1:72 масштабі з того що мені дарували на свята, поки не зайняв 2 місце на обласному конкурсі МАН і не почав отримувати стипендію. Отримавши в травні 2010 року картку в банку - одразу поїхав в магазин моделей, де і купив свою першу судомодель - Лінкор Мусасі, в 450 масштабі від Hasegawa. Так розпочалося моє сходження в судомодельний спорт.

Якість моделі, як і ціна, були доволі високими) при збиранні якихось серйозних труднощів не виникало, головним недоліком я бачив лише повністю з'ємну палубу, з щілинами  які було видно неозброєним оком. Щоб додати моделі насиченості, додатково до набору замовив в інтернеті пластинку фототраву - леєрного огородження, зробив з мідного дроту щось схоже на такелаж, а в гарматах головного калібру засвердлився, щоб "глухі" стволи не псували вигляд і загальне враження. Ще з самого початку мною було вирішено робити модель радіокерованою. Для цього була взята за донора звичайна радіокерована машинка - іграшка. Так як доступу до токарного верстату не було, довелося все робити з підручних матеріалів, ЦА і пластиліну. Для того щоб вода не просочувалася в корпус, в якості дейвудів було знайдено і встановлено латунні трубки, які були наповнені літолом. Після перших випробувань у ванній - перейшов до фарбування. Фарбував аерографом, нітрою Mr. Color, так як іншої нам і не завозили. Якість фарби завжди подобалася, як і те, що вона розводилася без проблем 646 розчинником) По завершенні фарбування перейшов до обкатки на відкритій воді, яку модель пройшла майже на відмінно.) Майже - бо через щілини в палубі вода все ж потрапляла до корпусу,особливо на задньому ходу.
По закінченню літа - модель зайняла своє місце на поличці в кімнаті. 

Взимку було куплено новий набір ТАКР "КИЇВ" від трампа в 550 масштабі. вся увага переключилася на нього, та влітку мене зарахували до КПІ, і в зв'язку з переїздом в інше місто про моделізм довелося на певний час забути. Лише під час літніх канікул, коли повертався додому, я міг повернутися до улюбленої справи. (до речі, більша частина фото - зроблена в 12 році, якраз під час канікул).

Навесні 14 року все змінилося. Повертаючись з пар, випадково помітив афішу на дверях університетського музею про проведення конкурсу-виставки моделей-копій кораблів. Саме там пощастило познайомитися вперше з керівниками судомодельних гуртків Києва. Виявилося, що недалеко від гуртожитку існує гурток судомоделювання, до якого я почав регулярно ходити. Влітку, з ціллю на інших подивитися і себе показати, разом з керівником поїхали на чемпіонат України в м. Славута, попутно прихопивши дану модель для участі (перед цим дещо попрацювавши над стендом: було відреставроване леєрне огородження, натягнутий новий такелаж, виготовленні з дрібної сітки радіоантени у верхній частині надбудови). Звісно, примітивна апаратура керування не дала змоги не те щоб боротися за призові місця, а хоч більш менш пристойно пройти дистанцію на воді, але це був прекрасний доробок на майбутнє. Після змагань, модель була дещо відреставрована від ушкоджень, отриманих під час замгань і трансферу, і по завершенні - передана в виставковий зал станції юних техніків покровського району м. Кривий Ріг, на пам'ять і в знак вдячності за привиту любов до технічної творчості.