Олексій Єременко

Ревелл анонсував вихід ще десятка моделей, але то все будуть перепаковки старих моделей та інших виробників.
Перепаковка власного старого набору "1/35 M34 LKW + Willys Jeep".
Перепаковка з новими декалями "1/72 M2/M3 Bradley".
Перепаковка моделі 90-их років від Matchbox "1/76 Challenger".
Перепаковка ще одного старого тЮгра "1/72 Pz.Kpfw.VI Ausf.H Tiger".
Модель ревелла з деталями фірми МАСО, яка, як виявилося, вже закрилася, "1/72 Sd.Kfz.7 з тентом або без нього".
Перепак моделі від вже неіснуючої фірми МАСО "1/72 15 cm Panzerwerfer 42 auf sWS ".
Непогана модель з новими декалями під армію США "1/72 M109".
Перепаковка моделі від ІСМ "1/35 Opel Kadett".

Ну, наприклад, як саме розміщувати цю дрібноту....
Насправді я прискіпуюся, але витративши 500-800 грн, хочеться дещо більшого, ніж шматок паперу з абсолютно неякісним зображенням навіть  

Німці не "не поклали інструкцію", вони її взагалі не стали малювати. Тобто її по задумці й немає. Там майже все й так зрозуміло, але з інструкцією було би зрозуміліше  

Вашій увазі скромний склад невеличкої коробки від німецького виробника смоли.
Лиття досить хороше, тонке. Всі панелі, ручки та решта дрібноти пролиті гарно. Хороша ходова.
Дивно, що недопрацювали інструкцію. Тут її взагалі немає. Мабуть, не було кому намалювати. На останньому фото вся поліграфія набору, більше нічого немає  

В розділі "В розробці" вже доволі давно висить ГАЗ-66 в масштабі 1/72.
Від себе скажу, що дана вантажівка в цьому масштабі є дуже довгоочікуваною. Раніше про розробку такої ж вантажівки заявив Modelcollect, але я конкретно цим китайцям взагалі не довіряю в плані авто 1/72.
Також зазначу, що зараз російська компанія AVD активно освоює нішу авто 1/72, тому не здивуюся, якщо вони найближчим часом анонсують ГАЗ-66. Пілотними моделями в цьому масштабі вони випустили ЗІЛ-130, ЗІЛ-131 та 9 машин на їх базі.
Отже... Вірю в АСЕ  

Французська компанія випустила модель досить цікавої вантажівки в досить популярному масштабі. Смола + травло.
Citroën HY почали випускати після Другої світової і випускали аж 30 років.
Шкода, що в пластику поки немає анонсів. Надія на АСЕ чи, можливо, Роден...

Ще один Штуг на базі їх неперевершеної (в моїх очах) тройки

"Новий" Шерман від УМ-а.

Німці з МАКО зайнялися розробкую двохосних причепів. Поки що викладають поетапні 3Д-зображення. Фінал уже скоро...
Збирав їхній ФАМО, то якість мене задовільнила. Рекомендую.

ПЕРШІ Мерседеси Л1500 в 72-ому масштабі. Навіть в смолі до цього не було.

Два нових Шевроле від поляків в масштабі 1/72 - 15-тий та 30-ий.
Шевроле Ц15 в них вже були в 72-ому, а от Шевроле Ц30 виходить вперше не лише в ІБіДжі, а й взагалі в моделях. Чи це не привід розжитися гарним прототипом?  

Кому цікаво, то є така галерея по техніці в різних конфліктах. Наприклад, В'єтнам http://www.militaryfactory.com/armor/vietnam-war-vehicles.asp

Та не всі ж прив'язані до 35-го...

Роден на базі випущеного раніше Воксхолла зробили санітарку. Мав задоволення збирати їх базовий Воксхолл, то сподобалося. Раджу тим, кому цікава Перша світова війна  

На базі випущеного раніше Додж М37 Роден зробив командирську версію Додж М42.
М42 не випускалися окремою серією. Компанія Додж просто випускала окремі агрегати для доведення штатних М37 до М42. Тому в комплекті все той же пластик + новий невеличкий літнік  
П.С. Вміють в Родені малювати водіїв  То Кличка в КрАЗ посадять, то таке от...

5-тонний заправник на шасі Урал-4320 в масштабі 1/72. Нюанси ті ж самі, що і в бортової вантажівки від ІСМ/Омега-К.
Далі слайди...

Чудова нова книга по мистецтву створення він'єток від одного з найкращих моделістів сучасності Хоакіна Гарсія Гаскеза.
Книга містить як теоретичну частину, так і практичний її бік. 168 сторінок, більше 600 ілюстрацій, надякісний друк...
Вартість "там" - 32 євро. У "нас" матимемо приблизно 40-45 євро (1150-1350 грн).

ВСТУП.
Трапилося досить дешево (за 50 грн весною 2017!) придбати модель від УМ-а - легкий радянський танк Т-70 модифікації "М" в масштабі 1/72. Почав читати про нього інформацію і відкрив для себе досить цікаву бойову одиницю. Виявилося, що Т-70 був другим за масовістю виробництва танком ВВВ (після Т-34). Всю його історію я описувати не буду, але вона дуже й дуже цікава, раджу ознайомитися...
Про сам набір. Т-70М в 72-ому від УМ-а є безальтернативною моделлю. Колись була ще смоляна, але вони давно не виробляються. Тому, хто хоче "М"-ку, то вибору немає.
Оскільки прототип виявився для мене дуже цікавим, сама модель дісталася майже за безцінь, то вирішив вкластися в увесь наявний до неї афтермаркет та зібрати максимально автентичну копію. Із допів "нарив":
металевий ствол від RB Model; комплект травльонки від АСЕ; комплект травльонки від Part; комплект металевих гусениць від Part; два металевих кулемета ДТ-29 від Mini World; комплект радянських фар від Elf; в якості донора виміняний Т-60 від ACE; знайомий роздрукував випуск М-Хобі з монографією та кресленнями по Т-70М; також знайомий підігнав монографію по Т-70 із серії "Фронтова ілюстрація"; а також із власних запасів проволока, тонкий листовий метал, пластик, тощо. В зв'язку з таким серйозним докомплектуванням, то огляд розділю на частини. Спершу буде про сам набір з моделлю, а потім окремо на основний афтермаркет.
Не перемикайтесь...
 
ОГЛЯД.

Упакування та комплектація.
Невеличка коробка із не надто товстого картону. Із цінного позаду одна із трьох схем пофарбування (зелена) та перелік кольорів в палітрі Humbrol (5 фарб).
Всередині рамки з деталями в спільному пакеті, травльонка та інструкція формату А4 на чотири сторінки. Пластик оливкового кольору.

 
Рамка Сі.


Верхня частина корпусу, решітка над жалюзями виводу повітря, глушники та броньований ковпак системи забору повітря.
Відливки виглядають досить гарно, без дефектів на самих деталях. Деталі спрощені, оптимальні для складання "із коробки".
Якщо ж планується збирання з урахуванням максимальної автентичності, то доведеться допрацьовувати. 
Найбільше питань викликав передній верхній бронелист. Розміщення люків доступу до трансмісії та механіка-водія неправильно розміщені. Та й за розміром вони неправильні.

Сітка на корму геть не годиться. Її потрібно буде виготовити власноруч або брати травльонку. Також потрібно буде виготовити шторки жалюзі.
Надгусеничні полиці навіть для складання "із коробки" виглядають дуже вже примітивно. Відсутня імітація петель кріплення "бризговиків", немає імітації поздовжніх виштамповок. А ще вони неправильно кріпляться до корпусу - в моделі занадто сильно "влазять" в корпус (прямо аж в нього), а насправді вони були впритик. Неправильне положення планки їх кріплення до корпусу попереду - потрібни змістити трохи вперед. Із того, що сподобалося по корпусу - кльова дрібна кльопка та "розшивка" між бронеплитами. 
Трубопроводи до глушників геть неправильні. По-перше, не мають імітації жодного із хомутів кріплення. По-друге, кут на згибі занадто гострий. По-третє, неправильно розміщений їх вихід із корпусу танка - один "хвіст" потрібно "затягнути" майже до центру по відношенню до повітряного притоку. До того ж потрібно змістити його далі в бік корми. Вихід один - зрізати штатні, та виготовити заново. Деталь ця проста, а зрізавши штатну, ви нічого не втратите. Самі глушники можна вважати і правильними, і неправильними водночас. Майже на всіх фото та на заводських кресленнях на кінці трубка загнута назовні вниз. Але трапилися мені й пару фото, де вона така ж "куца", як і в комплекті УМ-а. Як мінімум потрібно буде її розсверлити, а краще поміняти на тонку трубку.

На кормі трохи неправильно розміщені кришки горловин паливних баків (гарно, що вони взагалі є). Відносно правильно розміщена кришка горловини системи охолодження. До речі, на кресленнях та на фото під люком механіка водія видно деякі три кльопки (болти, скоріше за все). Для чого вони я не з'ясував, але вони там мають бути (в УМ-а їх немає). Також на корпусі не дорахувався збоку шва від стику броньових листів, який має бути прямо під баштою. До нього ми ще повернемося в наступному абзаці.
Відносно нормальна імітація захисного бронювання люка повітряного притоку. Із неправильною кількістю сегментів згори та неправильна сама їх форма. В УМ-а вона з кутами, а на фото видна деяка заокругленість верхньої частини. Під неї заглянути буде важко, тому можна не доробляти всередині нічого. Вдалим рішенням буде виготовлення даного вузла із травльонки. А ще потрібно буде зробити імітацію кріплення цієї заслінки до корпусу - кутики на сварці та болтах.
 
Рамка Бі.


Нижня бронеплита корпусу, бокові частини корпусу, погон для посадки башти. Все акуратно, але з огріхами.
Почнемо з боковин корпусу. На них відсутній шов з'єднання двох бронелистів, згаданий в минулому абзаці. Він там має бути прямо під баштою, на лінії з кутом башти. Борта корпусу танка складалися із двох листів, з'єднаних сваркою та посилених кльопкою. Їх гарно видно (шов та кльопку) на заводських кресленнях, деяких архівних фото та музейних експонатах. Вихід - прорізати скрайбером та імітувати 6-8 голівок кльопки. 
Зі слів колег, хто збирав модель, то занадто низько розміщені підтримуючі катки, потрібно зрізати місця їх кріплення та підняти трохи вище. Також один товариш пише, що потрібно виносити далі за межі корпуса бортові передачі. Ці два моменти я зможу перевірити, коли почну збирати модель. У зв'язку з тим, що немає імітації двох листів, то потрібно буде допрацювати також місця довкола кріплення балансирів.
На боковинах є імітація буферів за останніми катками з кожного боку. Але пропущена досить помітна деталь на правій боковині (за ходом танка) - кришка люка для системи запуску двигуна взимку та кронштейн кріплення гасової лампи.
Переходимо до нижньої частини корпусу, що відлита заціло з заднім та нижнім переднім бронелистами. Попереду та позаду УМ відтворив буксирні гаки та травльону заглушку для отвору ручного запуску двигунів. Занадто спрощені гаки - під ними має бути ще дебела пластина, приварена та прикручена здоровими болтами, а над ними - фіксатори. Можна спробувати самому доробити, а можна пошукати в травльонці щось. Або ж позичити із наборів від Т-34, мають підійти. На кормі знизу прототипу приварені кутики для закріплення спеціальних накладок на жалюзі виводу повітря (ставилася взимку), а також ще пару болтів та якийсь технічний отвір із заглушкою у верхній частині. В моделі цього немає.

Тепер по самому днищу. Що вам сказати? Воно реально "днище". На правильне дно не сильно схоже. Трохи із документації по прототипу: "Днище танку збиралося із трьох броневих листів. В ньому розташовувалися аварійний люк-лаз, що знаходився під місцем механіка-водія, два малих лючка для зливу мастила із двигунів, два лючка для зливу палива, два лючка для доступу до шпильок кріплення водяного радіатору.". В моделі ми бачимо якісь чотири отвори в кормі поперек корпуса та якась кришка на місці механіка-водія (людина ну точно в то не пролізе). А ще кльопка та імітація кріплень кришок торсіонів. Не помилюся, якщо скажу, що дно робили "від балди". Порівняйте з кресленнями Олександра Олійника.
 
Рамка Ді.


Деталі башти, та гармати. Все простенько та акуратно.
Із того, що начитався в інтернетах: "Передня частина маски чомусь квадратна в перетині. Має бути продовгуватою". Особисто зможу перевірити це коли буду збирати і зніму деталі з літніка. На тій же масці гармати трапився мені брак - з правого боку каверна, якраз на помітній деталі. Попереду на масці ще одна, але не критична. Саму гармату можна замінити на металеву, коштує вона копійки (від 20 грн). 
Куценька імітація кулемету ДТ-29. Хто збиратиме, то недавно в цьому році (2017) МініВорлд випустив два металевих кулемета ДТ-29, що чудово впишуться в модель (є ранній та пізній варіанти). 

Варто зазначити також, що в масці відсутні отвір прицілу. А ще, якщо збирати модель зразка ДО серпня-жовтня 1943 року, то попереду на масці потрібно імітувати антенний вхід. Башти зразка серпня-жовтня 1943 року мали антенні входи на кормі башти в спеціальному напливі. До речі, за наказом радіостанціями зобов'язали забезпечити всі танки, а на практиці то було далеко не так - на багато танків їх не встановлювали. А ще на масці згори є обмежувальна планка, щоб при відкриванні люка не зламати антену. В комплекті УМ-а вона відсутня.
На башті зліва за ходом танка немає імітації броньованої заглушки отвору для стрільби із ручної зброї.
Люк досить непоганий. Є навіть імітація перископічного приладу для спостереження МК-4. Єдине, що потрібно буде додати - трохи кльопки на люк командира. Ще потрібно буде виготовити бронезаслінку лючка для прапорцевої сигналізації (його в комплекті немає). Кути башти посилювали кутниками. Те, що відтворив УМ, нікуди не годиться. Варто зрізати штатні деталі та замінити травльонкою чи пластиковим профілем.

 
Рамка Ей.


Сегменти гусениць та окремі траки, катки, ящики ЗІП, люк механіка-водія, буксирні гаки, задні "бризговики", балансири, елементи кріплення задніх направляючих катків, фара та сигнал.
Траки для 72-го масштабу дуже добре вийшли, з чітким малюнком. Але я все одно докупив травльоні траки від Парт, просто так.

Кришка люку механіка-водія в цілому на себе схожа. Трохи потрібно будете згладити шкуркою. Краще виготовити заново споглядальний прилад в верхній частині люку, бо в УМ-а замість нього примітивний циліндр.

На ящиках ЗІП можна відрізати центральну верхню завісу, а можна й так залишити - теж буде правильно. Непогано буде наклеїти тоненьку плівку для імітації кришки - матимете більше реалізму. Також краще самому виготовити задні "бризговики" з тонкої мідної чи алюмінієвої фольги.
Про фару та сигнал нічого сказати не можу, але вже маю комплект фар від Ельфів, тому ставитиму звідти, звичайно ж.
Опорні, підтримуючі та направляючі катки відтворені ще з горем наполовину терпимо. Трохи почаклувати над ступицею та буде нормально.

А от ведучі зубчасті катки хочеться не просто викинути до смітника, а знищити їх безслідно та стерти собі пам'ять. Казна що! Форма неправильна, поверхня неправильна, елементи відсутні. Немає взагалі отворів полегшення (по два на каток), чомусь про них забули. Немає зовнішнього виступаючого ободу, замість цього голівки болтів наліпили прямо під зубцями. Розчарував він мене більше всіх. А найбільша біда в тому, що в афтері катки знайти НЕРЕАЛЬНО. Смоли на сьогодні не випускає ніхто. В середині 2000-х смоляну ходову робили Арморі та Танкоград. Але обидва набори зняті з виробництва і згадок про них мені знайти не вдалося. От і виходить, мало того що модель Т-70М від УМ-а безальтернативна на сьогодні, так ще й ходової коректної для неї не існує. 
Знайшов для себе половинчате рішення - виміняв у знайомої АСЕ-вський Т-60 пізній зразка 1942 року. Там в комплекті більш гарні ведучі зубчасті катки. Опорні катки не підійдуть без доробки (на Т-70М вони ширші), а от передні такі самі.
 
Травльонка.

Маленька пластина з деталями, половина з яких не використовується. Із того, що використовується, планки кріплення надгусеничних полиць, скоби (краще замінити на проволоку) та заглушка отвору для "монтіровки".
 
Декаль та варіанти фарбування.
Всього їх три:
2-ий гвардійський танковий корпус, зима, 1944 рік; 4-ий гвардійський танковий корпус, літо, 1943 року; просто зима, 1943 рік. По останнім двом варіантам запитань немає взагалі. Варіант №2 має просто номер "208" в прямокутній рамці, приписати його можна різним танковим корпусам (взагалі на Т-70 не часто наносили емблеми армій, корпусів та дивізій). Фото варіанту №3 знайти не вдалося, але знаю, що МікроМір до своєї моделі в 1/48 дає пояснення до аналогічного варіанту пофарбування як "Танк, придбаний на кошти школярів автозаводського району міста Горький, лютий 1943 року".
А от по першому варіанту є претензії. Забудемо про номер "303", він тут ролі не грає. На башті біля номеру нанесена емблема 8-го гвардійського танкового корпусу (а УМ приписує танк до 2-го ГвТК). В 2-ому ГвТК в якості ОЗ наносилася стрілка в напрямку ходу танка, під нею номер, а над - перша літера імені командира танку. Йдемо далі. Напис "Тамбовский колхозник" говорить, що танк належав до однойменної колони. Т-70 (63 штуки) з таким написом 14 лютого 1942 року передали саме 2-ому ГвТК. Значить, емблему з декалі не потрібно наносити. "Тамбовських колгоспників" отримали 128-ий та 136-ий окремі танкові полки, 11-та танкова бригада та 2-ий танковий корпус.

 
Інструкція.
Надрукована якісно. Процес складання відображений досить зрозуміло. На останній сторінці схеми розфарбування з чорно-білими проекціями (одна кольорова зелена на звороті коробки).
 
ВИСНОВОК.
Не дивлячись на те, що модель косячна з усіх боків, мені вона реально сподобалася. Я отримав щире задоволення вивчаючи історію прототипу, вдивляючись в усі деталі на рамках, в порівнянні з фото та кресленнями, в пошуках варіантів маркування... Раджу модель не тому, що вона безальтернативна, а тому, що з нею напевне цікаво буде працювати. Попереду багато доробок, але всі вони досить легкі.
 
На цьому все.
З вами був я. Всім бобра:)

ВСТУП.
Трапилося досить дешево (за 50 грн весною 2017!) придбати модель від УМ-а - легкий радянський танк Т-70 модифікації "М" в масштабі 1/72. Почав читати про нього інформацію і відкрив для себе досить цікаву бойову одиницю. Виявилося, що Т-70 був другим за масовістю виробництва танком ВВВ (після Т-34). Всю його історію я описувати не буду, але вона дуже й дуже цікава, раджу ознайомитися...
Про сам набір. Т-70М в 72-ому від УМ-а є безальтернативною моделлю. Колись була ще смоляна, але вони давно не виробляються. Тому, хто хоче "М"-ку, то вибору немає.
Оскільки прототип виявився для мене дуже цікавим, сама модель дісталася майже за безцінь, то вирішив вкластися в увесь наявний до неї афтермаркет та зібрати максимально автентичну копію. Із допів "нарив":
металевий ствол від RB Model; комплект травльонки від АСЕ; комплект травльонки від Part; комплект металевих гусениць від Part; два металевих кулемета ДТ-29 від Mini World; комплект радянських фар від Elf; в якості донора виміняний Т-60 від ACE; знайомий роздрукував випуск М-Хобі з монографією та кресленнями по Т-70М; також знайомий підігнав монографію по Т-70 із серії "Фронтова ілюстрація"; а також із власних запасів проволока, тонкий листовий метал, пластик, тощо. В зв'язку з таким серйозним докомплектуванням, то огляд розділю на частини. Спершу буде про сам набір з моделлю, а потім окремо на основний афтермаркет.
Не перемикайтесь...
 
ОГЛЯД.

Упакування та комплектація.
Невеличка коробка із не надто товстого картону. Із цінного позаду одна із трьох схем пофарбування (зелена) та перелік кольорів в палітрі Humbrol (5 фарб).
Всередині рамки з деталями в спільному пакеті, травльонка та інструкція формату А4 на чотири сторінки. Пластик оливкового кольору.

 
Рамка Сі.


Верхня частина корпусу, решітка над жалюзями виводу повітря, глушники та броньований ковпак системи забору повітря.
Відливки виглядають досить гарно, без дефектів на самих деталях. Деталі спрощені, оптимальні для складання "із коробки".
Якщо ж планується збирання з урахуванням максимальної автентичності, то доведеться допрацьовувати. 
Найбільше питань викликав передній верхній бронелист. Розміщення люків доступу до трансмісії та механіка-водія неправильно розміщені. Та й за розміром вони неправильні.

Сітка на корму геть не годиться. Її потрібно буде виготовити власноруч або брати травльонку. Також потрібно буде виготовити шторки жалюзі.
Надгусеничні полиці навіть для складання "із коробки" виглядають дуже вже примітивно. Відсутня імітація петель кріплення "бризговиків", немає імітації поздовжніх виштамповок. А ще вони неправильно кріпляться до корпусу - в моделі занадто сильно "влазять" в корпус (прямо аж в нього), а насправді вони були впритик. Неправильне положення планки їх кріплення до корпусу попереду - потрібни змістити трохи вперед. Із того, що сподобалося по корпусу - кльова дрібна кльопка та "розшивка" між бронеплитами. 
Трубопроводи до глушників геть неправильні. По-перше, не мають імітації жодного із хомутів кріплення. По-друге, кут на згибі занадто гострий. По-третє, неправильно розміщений їх вихід із корпусу танка - один "хвіст" потрібно "затягнути" майже до центру по відношенню до повітряного притоку. До того ж потрібно змістити його далі в бік корми. Вихід один - зрізати штатні, та виготовити заново. Деталь ця проста, а зрізавши штатну, ви нічого не втратите. Самі глушники можна вважати і правильними, і неправильними водночас. Майже на всіх фото та на заводських кресленнях на кінці трубка загнута назовні вниз. Але трапилися мені й пару фото, де вона така ж "куца", як і в комплекті УМ-а. Як мінімум потрібно буде її розсверлити, а краще поміняти на тонку трубку.

На кормі трохи неправильно розміщені кришки горловин паливних баків (гарно, що вони взагалі є). Відносно правильно розміщена кришка горловини системи охолодження. До речі, на кресленнях та на фото під люком механіка водія видно деякі три кльопки (болти, скоріше за все). Для чого вони я не з'ясував, але вони там мають бути (в УМ-а їх немає). Також на корпусі не дорахувався збоку шва від стику броньових листів, який має бути прямо під баштою. До нього ми ще повернемося в наступному абзаці.
Відносно нормальна імітація захисного бронювання люка повітряного притоку. Із неправильною кількістю сегментів згори та неправильна сама їх форма. В УМ-а вона з кутами, а на фото видна деяка заокругленість верхньої частини. Під неї заглянути буде важко, тому можна не доробляти всередині нічого. Вдалим рішенням буде виготовлення даного вузла із травльонки. А ще потрібно буде зробити імітацію кріплення цієї заслінки до корпусу - кутики на сварці та болтах.
 
Рамка Бі.


Нижня бронеплита корпусу, бокові частини корпусу, погон для посадки башти. Все акуратно, але з огріхами.
Почнемо з боковин корпусу. На них відсутній шов з'єднання двох бронелистів, згаданий в минулому абзаці. Він там має бути прямо під баштою, на лінії з кутом башти. Борта корпусу танка складалися із двох листів, з'єднаних сваркою та посилених кльопкою. Їх гарно видно (шов та кльопку) на заводських кресленнях, деяких архівних фото та музейних експонатах. Вихід - прорізати скрайбером та імітувати 6-8 голівок кльопки. 
Зі слів колег, хто збирав модель, то занадто низько розміщені підтримуючі катки, потрібно зрізати місця їх кріплення та підняти трохи вище. Також один товариш пише, що потрібно виносити далі за межі корпуса бортові передачі. Ці два моменти я зможу перевірити, коли почну збирати модель. У зв'язку з тим, що немає імітації двох листів, то потрібно буде допрацювати також місця довкола кріплення балансирів.
На боковинах є імітація буферів за останніми катками з кожного боку. Але пропущена досить помітна деталь на правій боковині (за ходом танка) - кришка люка для системи запуску двигуна взимку та кронштейн кріплення гасової лампи.
Переходимо до нижньої частини корпусу, що відлита заціло з заднім та нижнім переднім бронелистами. Попереду та позаду УМ відтворив буксирні гаки та травльону заглушку для отвору ручного запуску двигунів. Занадто спрощені гаки - під ними має бути ще дебела пластина, приварена та прикручена здоровими болтами, а над ними - фіксатори. Можна спробувати самому доробити, а можна пошукати в травльонці щось. Або ж позичити із наборів від Т-34, мають підійти. На кормі знизу прототипу приварені кутики для закріплення спеціальних накладок на жалюзі виводу повітря (ставилася взимку), а також ще пару болтів та якийсь технічний отвір із заглушкою у верхній частині. В моделі цього немає.

Тепер по самому днищу. Що вам сказати? Воно реально "днище". На правильне дно не сильно схоже. Трохи із документації по прототипу: "Днище танку збиралося із трьох броневих листів. В ньому розташовувалися аварійний люк-лаз, що знаходився під місцем механіка-водія, два малих лючка для зливу мастила із двигунів, два лючка для зливу палива, два лючка для доступу до шпильок кріплення водяного радіатору.". В моделі ми бачимо якісь чотири отвори в кормі поперек корпуса та якась кришка на місці механіка-водія (людина ну точно в то не пролізе). А ще кльопка та імітація кріплень кришок торсіонів. Не помилюся, якщо скажу, що дно робили "від балди". Порівняйте з кресленнями Олександра Олійника.
 
Рамка Ді.


Деталі башти, та гармати. Все простенько та акуратно.
Із того, що начитався в інтернетах: "Передня частина маски чомусь квадратна в перетині. Має бути продовгуватою". Особисто зможу перевірити це коли буду збирати і зніму деталі з літніка. На тій же масці гармати трапився мені брак - з правого боку каверна, якраз на помітній деталі. Попереду на масці ще одна, але не критична. Саму гармату можна замінити на металеву, коштує вона копійки (від 20 грн). 
Куценька імітація кулемету ДТ-29. Хто збиратиме, то недавно в цьому році (2017) МініВорлд випустив два металевих кулемета ДТ-29, що чудово впишуться в модель (є ранній та пізній варіанти). 

Варто зазначити також, що в масці відсутні отвір прицілу. А ще, якщо збирати модель зразка ДО серпня-жовтня 1943 року, то попереду на масці потрібно імітувати антенний вхід. Башти зразка серпня-жовтня 1943 року мали антенні входи на кормі башти в спеціальному напливі. До речі, за наказом радіостанціями зобов'язали забезпечити всі танки, а на практиці то було далеко не так - на багато танків їх не встановлювали. А ще на масці згори є обмежувальна планка, щоб при відкриванні люка не зламати антену. В комплекті УМ-а вона відсутня.
На башті зліва за ходом танка немає імітації броньованої заглушки отвору для стрільби із ручної зброї.
Люк досить непоганий. Є навіть імітація перископічного приладу для спостереження МК-4. Єдине, що потрібно буде додати - трохи кльопки на люк командира. Ще потрібно буде виготовити бронезаслінку лючка для прапорцевої сигналізації (його в комплекті немає). Кути башти посилювали кутниками. Те, що відтворив УМ, нікуди не годиться. Варто зрізати штатні деталі та замінити травльонкою чи пластиковим профілем.

 
Рамка Ей.


Сегменти гусениць та окремі траки, катки, ящики ЗІП, люк механіка-водія, буксирні гаки, задні "бризговики", балансири, елементи кріплення задніх направляючих катків, фара та сигнал.
Траки для 72-го масштабу дуже добре вийшли, з чітким малюнком. Але я все одно докупив травльоні траки від Парт, просто так.

Кришка люку механіка-водія в цілому на себе схожа. Трохи потрібно будете згладити шкуркою. Краще виготовити заново споглядальний прилад в верхній частині люку, бо в УМ-а замість нього примітивний циліндр.

На ящиках ЗІП можна відрізати центральну верхню завісу, а можна й так залишити - теж буде правильно. Непогано буде наклеїти тоненьку плівку для імітації кришки - матимете більше реалізму. Також краще самому виготовити задні "бризговики" з тонкої мідної чи алюмінієвої фольги.
Про фару та сигнал нічого сказати не можу, але вже маю комплект фар від Ельфів, тому ставитиму звідти, звичайно ж.
Опорні, підтримуючі та направляючі катки відтворені ще з горем наполовину терпимо. Трохи почаклувати над ступицею та буде нормально.

А от ведучі зубчасті катки хочеться не просто викинути до смітника, а знищити їх безслідно та стерти собі пам'ять. Казна що! Форма неправильна, поверхня неправильна, елементи відсутні. Немає взагалі отворів полегшення (по два на каток), чомусь про них забули. Немає зовнішнього виступаючого ободу, замість цього голівки болтів наліпили прямо під зубцями. Розчарував він мене більше всіх. А найбільша біда в тому, що в афтері катки знайти НЕРЕАЛЬНО. Смоли на сьогодні не випускає ніхто. В середині 2000-х смоляну ходову робили Арморі та Танкоград. Але обидва набори зняті з виробництва і згадок про них мені знайти не вдалося. От і виходить, мало того що модель Т-70М від УМ-а безальтернативна на сьогодні, так ще й ходової коректної для неї не існує. 
Знайшов для себе половинчате рішення - виміняв у знайомої АСЕ-вський Т-60 пізній зразка 1942 року. Там в комплекті більш гарні ведучі зубчасті катки. Опорні катки не підійдуть без доробки (на Т-70М вони ширші), а от передні такі самі.
 
Травльонка.

Маленька пластина з деталями, половина з яких не використовується. Із того, що використовується, планки кріплення надгусеничних полиць, скоби (краще замінити на проволоку) та заглушка отвору для "монтіровки".
 
Декаль та варіанти фарбування.
Всього їх три:
2-ий гвардійський танковий корпус, зима, 1944 рік; 4-ий гвардійський танковий корпус, літо, 1943 року; просто зима, 1943 рік. По останнім двом варіантам запитань немає взагалі. Варіант №2 має просто номер "208" в прямокутній рамці, приписати його можна різним танковим корпусам (взагалі на Т-70 не часто наносили емблеми армій, корпусів та дивізій). Фото варіанту №3 знайти не вдалося, але знаю, що МікроМір до своєї моделі в 1/48 дає пояснення до аналогічного варіанту пофарбування як "Танк, придбаний на кошти школярів автозаводського району міста Горький, лютий 1943 року".
А от по першому варіанту є претензії. Забудемо про номер "303", він тут ролі не грає. На башті біля номеру нанесена емблема 8-го гвардійського танкового корпусу (а УМ приписує танк до 2-го ГвТК). В 2-ому ГвТК в якості ОЗ наносилася стрілка в напрямку ходу танка, під нею номер, а над - перша літера імені командира танку. Йдемо далі. Напис "Тамбовский колхозник" говорить, що танк належав до однойменної колони. Т-70 (63 штуки) з таким написом 14 лютого 1942 року передали саме 2-ому ГвТК. Значить, емблему з декалі не потрібно наносити. "Тамбовських колгоспників" отримали 128-ий та 136-ий окремі танкові полки, 11-та танкова бригада та 2-ий танковий корпус.

 
Інструкція.
Надрукована якісно. Процес складання відображений досить зрозуміло. На останній сторінці схеми розфарбування з чорно-білими проекціями (одна кольорова зелена на звороті коробки).
 
ВИСНОВОК.
Не дивлячись на те, що модель косячна з усіх боків, мені вона реально сподобалася. Я отримав щире задоволення вивчаючи історію прототипу, вдивляючись в усі деталі на рамках, в порівнянні з фото та кресленнями, в пошуках варіантів маркування... Раджу модель не тому, що вона безальтернативна, а тому, що з нею напевне цікаво буде працювати. Попереду багато доробок, але всі вони досить легкі.
 
На цьому все.
З вами був я. Всім бобра:)

Щиро вітаю Всіх з прийдешніми святами!
Зичу Всім всього лише найкращого!
Всім моделістам моделізму!

Щиро вітаю Всіх з прийдешніми святами!
Зичу Всім всього лише найкращого!
Всім моделістам моделізму!

Насколько я знаю, модель танка PzKpfw III Ausf. J в масштабе 1/72 производства фирмы UM, появилась в продаже в Украине в начале 2016 года. Во всяком случае, именно вскоре после новогодних праздников я первый раз увидел её в одном из интернет-магазинов. Анонсирование новых продуктов тяжело отнести к сильным сторонам маркетинга UM. Сразу возник вопрос: неужели на рынке не хватает моделей этого танка в джентльменском масштабе? Какой смысл был выпускать именно эту модель, в то время, как присутствуют вполне свежие её аналоги от таких мировых грандов, как Dragon и Revell? Очень неплохой набор выпускает и S-Model. Да и не так давно Attack Hobby Kits (Чехия) выпустили вполне качественный набор ЛНД+смола , а First to Fight и Forces of Valor  – неплохие геймерские модели. Не говоря уже о, пусть и не отвечающих современным требованиям, моделях от Aurora/ESCI/ERTL, Hasegawa, Italeri, Matchbox (1/76). Забегая вперёд, скажу, что, купив новинку UM и сравнив её с подаренным мне года 3 назад набором от Revell (PzKpfw III Ausf.M), я не могу не поприветствовать такой ход отечественного производителя. Но, о всём – по порядку…
 
Panzerkampfwagen III, известный также, как PzKpfw III, Panzer III или Т-3 (в СССР), был разработан инженерами фирм «Даймлер-Бенц», M.A.N., «Крупп» и «Рейнметалл» в 1935-37 годах. Первые серийные машины модели Е (A,B,C,D считались предсерийными) поступили на вооружение в 1938 году. В целом, эти танки составляли основную ударную силу «Панцерваффе» в начале Второй мировой войны и именно им, в значительный степени, были обязаны своим успехом гитлеровские «блицкриги». Танк имел более 10 серийных модификаций, из которых именно “J” была самой массовой, а количество «гибридов» после полевых и заводских ремонтов никто не считал. Кроме того, на его базе были разработаны и выпускались много различных бронированных машин: от инженерных до самоходных артиллерийских установок.
 
Модель UM «Танк Pz Kpfw III мод. J – Pz Kpfw III Ausf. J tank» упакована в традиционную для производителя коробку из тонкого картона с боковой загрузкой, имеющей темно-синее оформление. На лицевой поверхности есть красочный рисунок, изображающий танки Pz Kpfw III на марше в степи, вполне возможно – Украинской, а также указано количество деталей: 159 пластмассовых и 28 – фототравлённых. Пластиковые не считал, а вот с фототравленными нас явно ввели в заблуждение, ибо их по факту всего 11. Не исключено, что число 28 включает ещё одну пластинку фототравления, на которой должны быть элементы противокуммулятивных экранов, которые штатно устанавливались на танки модификаций М и N, и, как опция – на танки более ранних модификаций L и J. Впрочем, для PzKpfw III Ausf J экраны – скорее исключение, чем норма. На обратной стороне изображена схема окраски танка и коды красок из ассортимента Humbrol, а также приведена краткая (и чуть не совсем точная, замечу) историческая справка о прототипе на трех языках: украинском, английском и немецком.
 
 

Менее половины объема коробки занимает один небольшой запаянный пакет, в котором находятся пять рамок с деталями из светло-серой пластмассы, а также лист с декалями и небольшая пластинка фототравления, упакованные в отдельный пакетик с замком. Инструкция по сборке напечатана в зелёных тонах на одном листе формата А3. Кроме исторической справки, рекомендаций по работе с моделью и схем сборки, изображены схемы нанесения опознавательных и тактических знаков аж на 10(!) прототипов с указанием подразделения, года и театра военных действий.
 
 

 
Качество отливки приятно порадовало. Утяжин, которыми ранее нередко грешили модели UM, нет вообще, а очень незначительный облой легко устраним. Следы толкателей расположены в невидимых после сборки местах, а проработка мелких деталей достаточно четкая и, я бы сказал, ажурная. Питатели тонкие и не должны способствовать поломке деталей при отделении от рамки. Справедливости ради отмечу, что некоторые очень мелкие деталюшечки, такие, как, например, ствол пулемёта, отделять таки придётся очень осторожно (или заменить его металлическим). Деталировка вполне сравнима с лучшими моделями БТТ в этом масштабе, а отлитые отдельно инструмент, различные ящички и навесные элементы, только добавят реализма. В инструкции указано, что довольно немало деталей в данной модификации не используются. При некотором их рассмотрении можно прийти к выводу, что ожидается появление еще нескольких модификаций танка (вполне возможно, вся основная линейка: Ausf E, F, G, H, L, M и N), а также самоходок Stug III и инженерных машин. Очень надеюсь, что UM не забудет и СУ С-1 (она же Су-76и)!
 
 
 
Обратные стороны двух последних рамок не информативны и я их не разместил.
 
 

 
В данном конкретном случае нам предлагают собрать раннюю или позднюю модификации J, отличающиеся установленной пушкой: 50-мм KwK 38 L/42 или 50-мм KwK 39 L/60. Деталь 26С должна изображать ствол пушки KwK 39 L/60 и она показалась мне слишком длинной. Замеры показали, что её таки надо укоротить примерно на 3 мм. В остальном, при беглом осмотре, копийность сомнений не вызывает. В чертежи не вкладывал, но сравнение с фотографиями продемонстрировало очень приличную похожесть, а прикладывание к деталям из набора Revell показало, что некоторые из них могут быть просто взаимозаменяемы. Недостатком, на мой взгляд, по сравнению с моделью Revell, является отсутствие буксировочных тросов или, хотя бы, коушей для них. Также жаль, что не предусмотрена возможность сделать люки открытыми.
 
Декаль, во всяком случае – до её нанесения на модель, хорошего качества и содержит большое количество эмблем различных подразделений, тактических знаков и номеров, которые могут быть использованы на других моделях БТТ в этом же масштабе.
 
 

Маленькая пластинка фототравления содержит решетки на воздушные фильтры, крюки, щелевые накладки на фары и бронировку башенного вентилятора (или то, что я за неё принял).

Если честно, то, как ни странно, модель UM мне понравилась даже больше, чем Revell, которую я (да и не только я) считал лучшей в 72-м масштабе моделью «тройки». Да, это разные модификации, но отличий в них не так много, чтобы не было возможно сделать вполне определённые выводы. Конечно, сборка покажет сходимость деталей и «обрабатываемость» пластмассы, но пока что я могу отметить, что отечественный производитель не только достиг впечатляющих успехов в борьбе за качество, но и вполне может конкурировать с мировыми «грандами», особенно учитывая разницу в цене. А некоторые детали, указанные в инструкции как «неиспользуемые» (запасные катки, траки и т.п.), вполне можно использовать для дополнительной «обвески» танка.
 
Вообще, если сравнивать отливки UM и Revell, то, по моему субъективному мнению, одни детали лучше получились у одного производителя, другие – у другого. Например, днище лучше выполнено немцами, хотя размещение лючков у UM, вроде бы, правильнее. Зато ленивцы мне больше понравились UM-овские. Траки у Revell выглядят чётче, но это надо будет посмотреть после окраски. Кстати, по вполне понятным причинам, обе фирмы выполнили гребни траков цельными, хотя они должны быть полыми. Вот и есть занятие для танкистов-моделистов-мазохистов. В целом, технология литья Revell позволяет, по всей видимости, получать более «острые» кромки деталей, и их литники выглядят почётче (хотя в этом масштабе, полагаю, разницу невооруженным взглядом рассмотреть будет трудно), но подход UM к деталировке мне понравился больше.
 
В итоге, я поздравляю отечественного производителя с удачным продуктом и требую продолжения банкета в виде прочих модификаций «тройки» и боевых машин на её базе! Даёшь Stug III к лету!
 
Recommended!
P.S. Ниже - фото некоторых деталей UM (серые) и Revell (желто-коричневые). Сравнивайте сами.






 

Доки Моделколлект не випустив свого Панцер-4, то чехи вирішили вижати максимум із своєї розробки початку 2000-х років. Перевипустили досить непогану "четвірку", додали декалі на Африканський корпус та підкинули трохи луту (каністри...). Найслабше місце моделі - гумова гусянка. Радує комплект травла в наборі.